Вишиваю. Вишиваю
душу
В хрестики на білім
полотні.
Я собі зізнатись
чесно мушу,
Що від цього
радісно мені.
Радість щедро
закладу в узори,
Що виходять із-під
рук моїх.
Ласку, доброту й
любові море
Заплету поміж
узорів тих
Цю роботу подарую
дітям.
Пройде час, а потім
і життя.
Може, колись серце їм зігріє
Може, колись серце їм зігріє
Мамине стареньке
вишиття.
У невичерпній
спадщині духовної культури нашого народу є особлива,винятково важлива її частина – вишивка. Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю,батьківської оселі, тепла материнських рук. Наші бібліотекарі у вільний від роботи час створють справжні чудеса і витвори краси. На виставці представлені картини вишиті бісером, стрічками та хрестиком. Всі картини настільки різноманітні і яскраві, що виділити щось найкраще майже неможливо. Кожен витвір приваблює неповторністю, оживає українськими мотивами. У кожну роботу умільці вкладали душу, кожна річ створена з любов’ю, саме тому вироби випромінюють позитивну енергетику.
Персональна виставка бібліотекаря ЮРЧЕНКО О.А.
Вічна пісня барв
і кольорів,
Неповторна музика
натхнення!
Шепіт трав і шелест
яворів,
І дзвінкі турботи
сьогодення.
Хрестиком покладено
в рядки,
Поспліталось,
блиснуло веселкою
Ніжність
материнської руки
Пісні ще весільної,
веселої.
Дух народу в колір
заплете,
Проросте і піснею,
і цвітом.
А над світом,
гляньте, а над світом
Українська вишивка
цвіте
