четвер, 31 серпня 2017 р.

Громадські слухання

7 вересня 2017 року відбудуться громадські слухання щодо перейменування бібліотеки Централізованої бібліотечної системи:
імені П. Вершигори для дітей на Бібліотека імені Є. Гуцала для дітей в Солом'янському районі міста Києва.

Форма громадських слухань: засідання за круглим столом за участю громади району, користувачів бібліотек та працівників бібліотек Централізованої бібліотечної системи Солом'янського району м. Києва. 
Дата громадських слухань: 07 вересня 2017 року, о 15:00
Місце проведення: Бібліотека ім. П.Вершигори, б-р В.Гавела, 34

Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у обговоренні.

пʼятницю, 25 серпня 2017 р.

Є найсвятіше слово на землі Одне. Високе. Світле: Україна!

  24 серпня вібулося святкування  Дня Незалежності України в парку "Орлятко". Всі бажаючі мали змогу взяти участь  у флеш-мобі "Голуб миру", майстер-класах, виготовити листівку для героїв.

четвер, 17 серпня 2017 р.

Перейменування бібліотеки

Шановні користувачі бібліотеки, громадськість району, міста! 
Тривають громадські обговорення щодо перейменування бібліотеки імені Петра Вершигори Солом'янського району міста Києва. 
Просимо вас висловити свою думку за адресою бібліотеки: б-р В.Гавела, 34 (тел. 497-70-45)
Процедура розгляду пропозицій громадькості триватиме до 6 вересня 2017 року. 

Довідка
Петро Петрович Вершигора (1905-1963) — активний учасник радянського партизанського руху в Україні в роки Другої Світової війни, кадровий чекіст, генерал-майор НКВС, згодом — письменник. Герой Радянського Союзу. Член КПРС.
У роки Другої світової війни — командир взводу, роти, батальйону, голова бригади кінофотокореспондентів політвідділу 40-ї армії. В червні 1942 із завданням Штабу радянського партизанського руху при НКВС підполковник Вершигора був призначений командиром спеціальної диверсійно-розвідної групи НКВС (за іншими даними — ГРУ Генштабу СРСР) «Лезвие» (укр. "Лезо") і був перекинутий до партизанського загону Сидора Ковпака. Мав завданням підтримувати зв'язок загону з Москвою та слідкувати безпосередньо за Сидором Ковпаком, контролювати його, перевіряти на лояльність Москві. З вересня 1942 року — заступник С. А. Ковпака з питань розвідки в партизанському з'єднанні.
З грудня 1943 очолив 1-у Українську партизанську дивізію імені С. Ковпака.
Учасник 5 великих рейдів тилами німецької армії, з них рейдами в Польщу та Неманським командував особисто.
Протягом 1947—1954 рр. — викладач військової академії Генштабу СРСР, потім — завідувач військовим відділом журналу «Знамя». 
Автор книги «Військова творчість народних мас» (1961) — про історію партизанського руху з найдавніших часів до Великої Жовтневої революції, співавтор праці «Партизанські рейди» (1962).
У документально-белетристичних книгах «Люди з чистою совістю» (1946) (Сталінська премія, 1947), «Карпатський рейд» (1950), «Рейд на Сан та Віслу» (1961), «Іван-герой» (1960), «Рідний дім» (1962) зображував боротьбу радянських партизанів у тилу німецьких військ.

середу, 9 серпня 2017 р.

Квіткові символи України


Що найчарівніше буває,
Що може душу розбудити?
ЦЕ — квіти.
Вони, як усмішка привітна,
Як дотик сонечка, як казка,
Червона, жовта чи блакитна,
є в кожній з них тепло і ласка.
Любов і ніжність струменіє,
Чарівність, неповторне диво,
І кожна квітка серце гріє
Щоб на землі жилось щасливо.
     Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки. Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя.
               Квіти України
            А у нашому садочку
      Квітнуть квіти в холодочку,

Матінка їх доглядає,
Кожний вечір поливає.
Ось стоїть, мов на сторожі,
Соняшник стрункий та гожий,
Рожа по драбині пнеться
Біля неї бджілка в’ється.
Під віконцем пахне м’ята,
Оксамитна, пелехата,
І барвінок невеличкий –
На весілля для сестрички.
Незабудок два рядочки
Насторожили листочки,
А на кущику в куточку
Пахнуть китиці бузочку.
Хто лиш гляне, той зрадіє,
Сонечко крізь квіти гріє.
Щастя в наш садочок лине, 
Це ж бо квіти України
                    .І. Савицька
МАЛЬВА – це символ найдорожчого: любові до рідної землі, до народу. Не було колись українського села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!
                Мальви
Понад дорогою одна, а то і дві,
Де купками, а де – коли рядками.
Ростуть і квітнуть мальви – вартові,
Пейзажі творять різнокольорами.
На зріст нівроку і стрункіш дівчат,
Заквітчані неначе наречені.
Милують око сотнями карат,
Неначе їх створив чарівний геній.
Так з року в рік, на протязі віків,
Вони в квіту лишаються без зміни.
Чарують розмаїттям кольорів,
 Красуні мальви, квіти України.
                                              В.Назарук

ВОЛОШКИ - це символ святості, чистоти, привітності та чемності. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель.  За  легендою, рослина одержала назву «від імені святого Василя Великого, який начебто за життя дуже полюбляв квіти й зелень і завжди прикрашав ними свою оселю» В українського народу волошка стала символом простоти і ніжності. Коли закінчувались жнива останній сніп селяни прикрашали волошками і ставили в дома в кутку. А ще їх називають васильками, які мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей . Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом         року зберігають в домівці.
                     Волошки
Цвітуть в душі моїй волошки,
Такі прекрасні,особливі.
Немає суму ані трошки!
 Лиш тільки, кольори грайливі.
Вони для мене, наче скарб,
Багатше, сяючої брошки,
В життя моє, принесли фарб,
                                   Небесні ангели - волошки.
                                                  І. Сонячна
СОНЯШНИК - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Крім цього, соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.
Сумує соняшник схиливши голову,
Не бачив сонечка вже пару днів.
Йому від суму того є боляче,
Але він сильний, тому мовчить.
Ніхто не втішить такого велета.
Ніхто не візьме його журби.
Йому б між хмарами відчути променя,
Тоді би зникли сумні думки.
Та небо щільно затягло сизими.
Як у довічно-глухій тюрмі.
Лишилось тільки сховавшись плакати,
У неутішній своїй журбі.
                                                                                             Т. Панасюк   

     РОМАШКА. Ця квітка приносить не тільки здоров’я, а й добро та ніжність.  Ромашка здавна шанується у нас в народі, вона оспівана в піснях і легендах. Ромашка  - символ кохання і миру. За те що, дівчата ворожать на квітці, відриваючи білі пелюстки, рослину називають ворожкою. Ромашці довіряють, як довіряють Сонцю. Бо в неї є дуже важливий сонячний елемент - золота серцевина….                    






Є квіти, що дарують радість
Й такі, що навівають сум,
А інші - найніжнішим ароматом
Перенесуть нас в царство мрій і дум,
А є простенькі білі квіти,
Нічого надзвичайного, проте,
Коли побачать їх –сміються діти,
А серце в них – це сонце золоте…
                           Р.Святенко
 МАК – символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка – символ заспокоєння. Мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко та легко обсипаються. 
Увагу людей завжди привертала яскрава краса маків.               

                                        Мак 
Знайди часок, поїдь у поле,
Де мак зацвів, червоний мак.
Поглянь, як радісно довкола,
Цвіте червоно, гарно як! 
Як у дитинстві ляж на спину
Поміж червоних маківок.
У небо глянь хоч на хвилину,
Де стільки простору й пташок. 
Де стільки радості і співу,
І щастя стільки, і краси.
Запам’ятай цю мить щасливу
І у душі своїй неси.
І на квітки поглянь пильніше,
І напиши про них вірша.
Це ж наше рідне — найрідніше,
І українська в нім душа.
Яка чарівність в дивних квітах,
Тендітність, ніжність пелюсток!
Вогніють рясно поміж жита
                        Червоні голови квіток.
Надія Красоткіна                           
ЧОРНОБРИВЦІ.  Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів.

 Вважалося, що чорнобривці допомагають позбутися головного болю. Для українців чорнобривці символізують дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.
   А як гарно і мелодійно звучить народна пісня про          Чорнобривці:


Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю
Та й навчила співанки співати
Про надію квітучу свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
 Твою ласку я чую, рідненька.
            М. Сингаївський

  КВІТИ
Які дивовижні ці квіти,
У кожній чарівність своя.
Всі різні, та й що говорити -
У квіти закохана я.
Дивитись годинами можна
На ніжні пелюстки в росі.
Дивує і радує кожна,
А щастя дарують усі.

      Надія Красоткіна


           
        КВІТИ
Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою"
Нехай і так... але довіку
Я не лишуся в їх саду;
В останню ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.
Олександр Олесь
Українські квіти
Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.

Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі.
          Ганна Черінь
                            
  Більш детальну інформацію про квіти можно отримати в бібліотеці з таких джерел:
1. Золотницький М. Ф. Квіти в легендах і переказах. - К.: Довіра, 1992. - 207 с.
2. Зубицька Н. Королева квітів. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2002.
3. Красиков С. П. Легенды о цветах. - М.: Мол. гвардия, 1990.
4. Паронова В. Казки про квіти. - Т.: Підручники - посібники, 2001.
5. Пізнай себе у квітці.- К.: Казка, 2002. - 64 с.           .
6. Природа України в казках і легендах. - Л.: Авера, 2004.
7. Ребро П. Квіти мають імена. - К.: Веселка, 1995.
8. Сележинский Г. В. Прекрасні супутники наші. - К.: Молодь, 1989.- 128 с.

                                                                  Джерело:http://abetka.ukrlife.org/symv_flower.html