Поетичний вернісаж "Про рідне місто поетичними рядками"

Київ — це не просто столиця України. Це місто легенд, краси, каштанів і Дніпра. А ще — натхнення для поетів! Ми підготували для вас добірку чудових віршів про Київ, які сподобаються всім нашим користувачам: і малюкам, і дорослим. Адже вірші допоможуть не тільки відчути любов до рідного міста і краще розуміти історію та красу Києва, а й розвивати мову, пам’ять і поетичне мислення. Читайте разом, вивчайте напам’ять і закохуйтесь у наше чарівне місто!

ПОЧАТКИ КИЄВА (Легенда)                                  

…Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро.

І здавалось, Україна
Буде квітнути віки,
І здавалось, всі народи
Їй сплітатимуть вінки.
                              О. Олесь

КИЇВ                                                                                      

Столиця нашої Вкраїни,

Найкраще місто на землі.

Тут бігають швидкі машини,

Пливуть по річці кораблі.

Мости два берега з’єднали

І котить хвилі вдаль Дніпро…

Ще наші пращури подбали,

Щоб оселилось тут добро.

                     Тетяна Худолій

КИЇВ                                                        

Наш Київ розіслався

На горах над Дніпром,

Садами заквітчався,

Мов дівчина вінком.

Його побудували

Брати, батьки, діди.

І славно захищали

Від лютої біди…

                      М. Рильський

Наша Батьківщина                             

    

Там, де море є глибоке,

Де заквітчані Карпати,

Де степи такі широкі,

Що очима не обняти, —

Там є наша Батьківщина

Україна!

Там, де сонечко іскриться

Де весняний вітер віє,

Де на горах є столиця —

Наш великий, славний Київ,

Там є наша Батьківщина —

Україна!

                        Л.Полтава

Як тебе не любити, Києве мій   

Грає море зелене,

Тихий день догора.

Дорогими для мене

Стали схили Дніпра,

Де колишуться віти

Закоханих мрій…

Як тебе не любити,

Києве мій!

В очі дивляться канни,

Серце в них переллю.

Хай розкажуть коханій,

Як я вірно люблю.

Буду мріяти й жити

На крилах надій…

Як тебе не любити,

Києве мій!

Спить натомлене місто

Мирним, лагідним сном.

Ген вогні, як намисто,

Розцвіли над Дніпром.

Вечорів оксамити,

Мов щастя прибій…

Як тебе не любити,

Києве мій             

                      Дмитро Луценко