Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує наш народ. Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами.Чимало в Україні символів тварин.
В княжі часи улюбленою твариною був бик.
В козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і згадували його коня. Кінь — це символ сонця, безмежного степу.
Але
найулюбленішими тваринними символами України є птахи.
Улюбленою птахом є і лелека. Лелека... В Україні його звуть по-різному:
чорногуз, лелека, бусол, бузько, веселики.Його
назвали на честь божества добра і любові - Леля. У
народі казали: «Лелека селиться біля добрих людей», «Якщо на хаті звив гніздо
лелека, то в родині має бути лад». Тому люди з особливою шанобою ставляться до
цих птахів.
Лелеки
Із-за
моря, із тепла, здалеку
Прилетіли в рідний край лелеки.
До свого гніздечка на тополі
Повернулись, дякуючи долі.
І клекочуть радісно й завзято,
Це для них і радість, й справжнє свято.
Бо ж була дорога нелегкою,
Обернулася комусь бідою.
Той, хто витримав, вже торжествує
І своє гніздечко ремонтує.
В добрий час, ми раді вас зустріти,
Це для вас по всьому краю квіти
І озера, та болота, й ріки,
Рідний край від роду і навіки.
Добрі птахи, гарні і на вроду —
Обереги нашого народу.
Н.Красоткіна
Народні
прикмети :
Ø Коли лелека викидає з гнізда яйце чи пташенят, то
літо буде сухе, врожай поганим
Ø Якщо лелеки не поспішають у
вирій, зима буде теплою, і навпаки.
Ø Щастя для дівчини, якщо вона
побачить першого лелеку, який летить з вирію.
Ø Рано лелеки на південь
відлітають – холодну зиму провіщають.
Легенда про лелеку:
Колись давно люди знайшли у лузі лелеку з
поламаним крилом. Забрав господар знівеченого птаха додому, вилікував його. А
той так звик до людей, що залишився жити з ними. І хоча зовсім вже одужав,але
літати не міг. Якось у селі трапилася велика пожежа. Лелека врятував з вогню
малих дітей господаря, хоч і обпік собі лсвої довгі ноги, забруднив сажею крила.
З того часу у лелеки червоний ніс, довгі червоні ноги і чорні кінці крил.
Зозуля - символ суму і
вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої
матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа. З усіх
птахів першою летить у вирій і останньою прилітає зозуля. В народі кажуть, що
на це є вагома причина: в зозулі зберігаються ключі, адже її вважають ключницею
вирію. . Тому
не встигає вона висидіти пташенят і підкладає яйця у чужі гніздечка.
Кує зозуля у садку:
– Ку–ку, ку–ку, ку–ку!
Тобі – привіт, мені привіт,
Бажає жити нам сто літ.
І.
Січовик
Журавель – названий «Божою птицею» або «птахом Сонця».Символом туги в Україні є журавель. Курликання журавлів
викликає смуток.Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту – відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів.Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури – журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто
земель,
Облітав, обходив,
Ноги, крила натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель
відповідає:
Краще рідної немає
П.Воронько
Журавлик
З далекого краю,
З далеких світів
Журавлик на крилах
Додому летів,
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля,
Чиї це долини,
Чиї це луги,
Чию це калину
Гойдають вітри!
Впізнав батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут гніздечко
І мова моя.
Пилип’юк Л.
Ластівка -вісник щастя, надії,
відродження, весни, сходу, домашнього тепла. У численних веснянках і колядках
саме ластівка приносить весну, день. А ще ластівка – символ матері. Якщо ластівка в'є під чиєюсь
оселею гніздо, то це передвіщає щастя тій родині.Про ластівок складено
прислів'я та приповідки, пісні та вірші. Загальнопоширеним було повір'я про те,
де ластівка покладе собі кубельце, там буде щастя. Побачивши першу ластівку,
вмиваються, щоб не мати на обличчі веснянок.
ЛАСТІВКА
Прилетіла ластівка
До нас навесні,
Принесла сміх-радості
На своїм крилі.
Засвітило сонечко
І запахли квіти,
Прилетіла ластівка,
Щоб весну зустріти.
Н.Гураль
Український народ співучий. Давня легенда
розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом для пташиного складу пісень
нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей. Соловейко - Свята і
вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого
натхнення і неперевершеного таланту.
Соловейку.
Соловейку, друже мій.
Маєш голос ти дзвінкий.
Гарний спів луна в долині
соловей
вернувся нині.
Витинає, в’яже трелі,
сумні
пісні і веселі.
Непоказна
сіра пташка не павич і не папужка.
Зате
голос, як дзвенить.
А
павич сидить, мовчить.
То ж не пір’я і не врода,
а душа його, природа,
Спів
чарують увесь світ.
Шанували
дід і прадід,
Відколи й оце донині
Й ми
шануємо пташину.
Й в
небо весело зліта чиста пісня солов’я.
Леся Скорик
Соловейко
Соловейко
Навесні, Навесні
Сипле співи Голосні,Голосні.
Соловейку,
Щебечи,
Щебечи,
Мене
співам Научи, Научи!
Заспіваєм
Ми удвох,
Ми
удвох,
Починаєм:
— Тіу-тьох, — Тіу-тьох!
Г. Бойко
Більше дізнайся:
- Воїнственський, М. Птахи / М.Воїнственський. – К. : Радянська школа, 1984. – 303 с.
- Землянських, І. Наші птахи : оповідання / І. Землянських ; худож. авт. – К. : Богдана, 2004. – 48 с.
- Дорогоцінна енциклопедія українознавства. - Д.: ТОВ "ВКФ БАО", 2011. - 288с. Джерело : інтернет-ресурси
