пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Вогонь її пісень не згасять зливи літ



"Вогонь її пісень не згасять зливи літ"- книжкова виставка в нашій бібліотеці, присвяченна 146-річчю від дня народження  видатної української поетеси Лесі Українки.  




                      Рекомендуємо літературу, яка є у фондах нашої бібілотеки:

1. Гоян Я.П. Милий, ти душу дав мені...": Про "Лісову пісню" Лесі Українки: Есе. - К.: Веселка, 2006.- 55 с.
2. Горянич М. Леся Українка і я: оповідання. - К.: Гамазин, 2011. - 48 с.
3. Костенко А. Леся Українка - К.: А.С.К., 2006. - 512 с.
4.  Степанишин Б.І. Дивоцвіт України :  Леся Українка в школі. - Р.: 1997.
5. Леся Українка Бояриня : Драм. поема. - К.: "Богдана",2006. - 80 с.
6. Леся Українка Вибране. - К.: Школа, 2003. - 367 с.
7. Леся Українка Вірші та поеми. - К.: Валес, 2008. - 296 с.
8. Леся Українка Горить моє серце. - К.: ВАТ "Видавництво  "Київська правда", 2006. - 464 с.
9.  Леся Українка  Лісова  пісня. -Д.: ТОВ ВКФ "БАО", 2007. - 320 с.
10. Леся Українка На крилах пісень . -К.: Веселка, 1994.-128 с.
11. Леся Українка Хвилі моєї туги. -Л.: Каменяр, 1991. - 118 с.    

вівторок, 21 лютого 2017 р.

І той лиш пошани достойний, хто мову шанує свою

21 лютого -  Міжнародний день рідної мови . Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування -  це те, що живе в наших серцях. Це і рідний край, безмежні простори полів і лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв’язки, спільні уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна пісня, якої ні в кого більше такої немає. А наша рідна українська мова лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ — добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий . "Рідна мова дорога людині, як саме життя", - говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати народ та його культура. Наша мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.                      
            До нашої бібліотеки завітали учні 1 класу школи № 54 на мовознавчу годину 
                               "І той лиш пошани достойний, хто мову шанує свою".
Переглянули книжкову виставку  "Наша мова калинова".
                                                                             

О, рідна Мовонько, о мово! В тобі від Бога кожне слово

Найкраща мова
Не знаю я кращої мови,
Ніж та, що співала пісні,
Матуся моя, колискові,
У раннім дитинстві мені.
Не чула я кращої мови,
Ніж та, що шептав ти мені,
Словами палкої любові,
У нашій найпершій весні.
Не тішусь я кращої мови,
Ніж та , що дзюркочуть струмки,
В країні моїй пречудовій,
Про неї найкращі думки.
Не прагну я кращої мови,
Для співів в садку пташечок.
Хай нею завжди сміх лунає,
Щасливих моїх діточок.
Не маю я кращої мови,
Щоб висловить шану свою,
Країні моїй калиновій,
Яку я безмежно люблю!
          Т. Семенченко
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна воно бринить.
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить -
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.
                 Д. Білоус
Мово моя, ти для мене криниця,
 Я навіки з тобою, допоки я є.
 П’ю з твого джерела і не можу напиться,
 Ти для мене любов і натхнення моє.
 Ти і казка, і пісня чудова лірична.
 Ти і дума, і правда, і мрія людська.
 Неповторна і щира, ласкава й музична,
 Українському серденьку завжди близька.
 Ніби мати, така дорога і єдина.
 Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.
 Ми з тобою — народ і велика родина!
 І тебе берегти саме час, саме час!
                     Надія Красоткіна

 О мово рідна! Ти чудова!

 Мов теплий подих вітерця.
 В тобі чарівне кожне слово,
 Бо заворожує серця.
 Ти розмаїта і багата,
 В тобі легенди і казки.
 Жива, співуча і крилата,
 В тобі — історії стежки,
 Що ними йшов народ до волі,
 Ішов крізь терни до зорі.
 В тобі на все є слів доволі,
 Ти, наче сонечко вгорі.
 То ж вчи, дитино, рідну мову,
 З дитинства мовою гордись.
 Не забувай її, казкову.
 До мови — серцем прихились.
 Бо рідна мова, наче мати,
 Тебе не зрадить у житті.
 І буде вік оберігати
 Й допомагати у путі.
             Надія Красоткіна
Не цурайтесь мови, люди,
 Рідного джерельця.
 Хай вона струмочком буде,
 Хай дійде до серця.
 Хай вона в піснях лунає
 Кожен день і в свято.
 Соловейком хай співає
 В українській хаті.
 Бо ж вона така багата,
 Українська мова.
 Неповторна і крилата,
 І така чудова!
 І цвіте у ній кохання,
 Рушники з квітками.
 Мрії наші і бажання,
 Верби над ставками.
 Найрідніше, сокровенне,
 Найдорожче в світі.
 І святкове, і буденне,
 В ній — батьки і діти.
 Не цурайтесь, люди, мови,
 Не цурайтесь роду.
 Як зачахне рідне слово,
 Не буде народу.
       Надія Красоткіна
СЛОВО
А Вкраїни ж мова –
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова –
Українська мова…
Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово –
Розквітай же слово!
Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я – країна Україна –
На горі калин
         Павло Тичина

понеділок, 20 лютого 2017 р.

Герої, які змінили хід історії


      Захисники нашої Вітчизни,які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Їх назвали Небесною Сотнею. Вони полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі. Найстаршому з них було 83 роки, наймолодшому – лише 17.
      В пам’ять про полеглих за майбутнє України розгорнута книжкова виставка в нашій бібліотеці "Герої, які змінили хід історії".
     Запрошуємо всіх небайдужих завітати до нашої бібліотеки і переглянути виставку.
       Майдан ридав
Майдан ридав. А сотня в небо йшла,
Один за одним, наче янголята.
Тут, на землі прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.
Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,
Земля змішалась з кров’ю і сльозами.
Ридали всі і рідні і чужі,
І кров текла із серця, наче з рани.
Летіли тихо, хоч земля тряслась.
Хоч небо поливало їх сльозами.
Лиш ангел колискову їм співав
На тій дорозі, що веде до Мами.
Летіли тихо, хоч майдан рида.
Як ті пташки летіли в небо раннє.
Востаннє хтось дитину цілував,
І сам не вірив. Що це все востаннє.
Боліли рани та вже не болить,
Жовто-блакитний стяг покрив їх      тіло.
Один за одним шикувались в ряд,
Героїв сотня в небо полетіла.
                                 Яценко Світлана

Небесна Сотня... юнаки, батьки... Їх імена ніколи не забути


    20 лютого ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні, які загинули під час подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
    В нашій бібліотеці відбувся інформаційний репортаж-реквієм "Небесна Сотня... юнаки, батьки... Їх імена ніколи не забути" присвячений цій події. Представник суспільної благодійної організації "Культура і суспільство" пані Тетяна., яка була свідком тих подій на Майдані, розповіла учням  про події тих днів, про героїв Небесної  Сотні. Прослухали пісні  "Небесна сотня", " Молитва за Україну " і "Пливе кача по Тисині", що стала своєрідним гімном закатованих на Майдані. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих героїв, у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’ятю тих, боровся за честь правду і гідність  і віддав своє життя за нас з вами. 

середа, 15 лютого 2017 р.

Свистіли кулі над Афганом

Пам'ять! Гірка пам'ять війни!
Вона ніколи не згасне.
Пам'ять! Що ти залишила?
Знову пам'ять ожива вогнем пекучих ран. 
   Ніколи не забути нам тебе, Афганістан!
                                                                                                                                                   
Афганістан… Близько 4 тисяч молодих хлопців-українців загинуло на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще багато залишилось у полоні або пропали безвісти.Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові факти, все переоцінюючи, істина залишається  одна - незмінно житиме пам’ять про Афганістан.
Сьогодні на зустріч з учнями 9-б класу школи № 54 завітав старшина роти десантно-штурмового батальйону Віктор Володимирович Пустовий . Він поділився своїми спогадами, розповів про те, що це була за війна, яким чином на ній опинились українські вояки та про товаришів, з якими залишились друзями на все життя. Віктор Володимирович талановитий музикант, тому на цій зустрічі лунало багато пісень про Афганістан, Батьківщину та про друзів, які залишились назавжди в тій страшній війні.

понеділок, 13 лютого 2017 р.

А біль Афганістану в душі чомусь не замовкає

 Афганістан… Уже багато років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої  країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.   За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.15 лютого 1989 року останній солдат залишив афганську землю.Молоді люди йшли туди не за орденами,а свято вірячи,  що виконують свій інтернаціональний обов’язок. Афганська війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.
    Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитись з виставкою-вшанування "А біль Афганістану в душі чомусь не замовкає", яка представлена в нашій бібліотеці.
                      Рекомендуємо літературу, яка є у фондах нашої бібліотеки:

  1. Алексиевич С.А.  Цинковые мальчики: Докумен. проза.- М.: Мол.гвардия, 1990.-172 с.
  2. .Афганский ветер. - К.: Музична Украина, 1989.
  3. Бочаров Г.Н.  Подвиг Николая Чепика. - М.: Мол. гвардия, 1986. - 205 с.
  4. Дмитренко А.М. Аист. - К.: Дныпро,1988. - 557 с.
  5. Ляховский А.А., Забордин В.М. Тайны афганской войны . М.: Планета, 1991. - 373 с.
  6. Никто не создан для войны. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 252 с.

Святий Валентин стукає до сердець


       Любов людська велику силу має,
Вона вогнем запалює серця.
       Людей на дужих крилах піднімає
І робить диво-дивне без кінця.
       Вона весь світ кладе тобі під ноги,
                Щоб ти творив, вершив, летів, співав.
І щоб усі, колись важкі, дороги
Ти з легкістю і радістю долав.
14 лютого  у багатьох країнах святкують день Святого Валентина, або як його називають - День усіх Закоханих . В цей день прийнято дарувати маленькі романтичні подаруночки, цукерки, які доповнюються маленькою листівкою зі словами кохання. Існує багато традицій, пов’язаних з цим святом, які прижилися і в Україні. Традиція дарувати валентинки – найпоширеніша з них. Наша бібліотека провела майстер-клас по виготовленню валентинок з фетру власними руками, для привітання своїх друзів, рідних , вчителів. Приємно отримувати вітання і подарунки, а коли валентинка створена власноруч дарувальником та наповнена його позитивною енергетикою та любов'ю- це радість і справжнє свято!