14 - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, котрі ціною свого здоров’я і життя змогли подолати страшну трагедію , що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.
Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва
саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Подвиг ліквідаторів неможливо переоцінити, як не можна
переоцінити і значення того, що вони зробили.
Ми
глибоко вдячні всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної
катастрофи ХХ століття, які виявили героїзм, самовідданість та мужність у тих небезпечних обставинах.
Запрошуємо всіх небайдужих завітати до нашої бібліотеки та ознайомитись з виставкою " Чорнобиль – вічний біль, його героїв не забуде людство".
Книги
про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:
1. Вірина
Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
2. Гуцало
Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995
3. Даен
Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
4. Есаулов
О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
5. Иллеш
А. В. Репортаж из Чернобыля. Записки очевидцев. Комментарии. Размышления.
- М.: Мысль, 1988
6. Йовенко
С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989
7. Ковалевская
Л .А. Чернобыльский дневник (1986 -1987) - К.: Рад.письменник, 1990.- 215 с.
8. Мужність
і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Некляев
В. П. Звезда Полынь. - М.: Мол. гвардия, 1991.- 158 с.
10. Романенко
І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
11. Ступак
В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
12. Фантом
- М.: Мол. гвардия, 1989. - 239 с.
13. Черненко
А. Г. Владимир Правик. - М.: Политиздат, 1988.- 143 с.
14. Шовкошитний
В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.= 133 с.
15. Щербак
Ю .Н. Чернобыль : Документальное повествование. -М.: Сов. писатель, 1991.- 466
с.
16. Ярошинская
А. Чернобыль с нами. - М.: Книга, 1991.- 160 c.
Героям
Чорнобиля
Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, –
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.
Задворний В