9 листопада, щороку святкується День української писемності та мови. Мова — духовна скарбниця нації, її найцінніший дар. Це не просто засіб людського спілкування, це те найцініше, що живе у наших серцях.
Разом з вихованцями ДНЗ № 255 ми поринули в світ рідної мови. Вивчали скоромовки, декламували вірші, знайомилися з поняттям антонім і згадували українські прислів'я , вгадували казкових героїв.
Так, рідна мова — це душа народу,
Його поезія і пісня, і казки.
Оспівує він нею всю природу,
Несе в своєму серці залюбки.
Бо в ній усе — і рушники з квітками,
І хліб та сіль, як гості на поріг.
Й свята Мадонна — мати з діточками,
І Матір Божа — вічний оберіг.
І верби, що схилилися на воду,
Калини цвіт, дівочий ніжний спів.
Все те найкраще, що в душі народу,
Про що віками мріяв, що любив.
В садку вишневім засміялась хата,
З дитям за руку — мати молода...
О! Мово рідна, щира і багата —
Потрібна, як повітря і вода!
Як хліб і сіль, як росяне світання.
В тобі живуть такі п’янкі слова!
Любов і добрість, трепетне кохання,
Ти вічна, мово, щира і жива!
Надія Красоткіна
Немає коментарів:
Дописати коментар