У холодну зимню пору
Стоїть бабця серед двору.
У бабусі біла шуба,
Діткам бабця мила й люба,
З ними грається охоче,
Та до хати йти не хоче.
Неодмінним
атрибутом кожного новорічного свята є сніговик, якого так полюбляють ліпити
діти не тільки в Україні, а й по всьому світі. Але звідки цей зимовий персонаж
взявся? Звідки пішла ця традиція, ця весела дитяча забава.
Не має сумніву,
що ліпити такі сніжні скульптури почали
ще з давніх часів. Однак походження сніговика доволі туманне. Вважається, що
сніговики точно вже були в часи Середньовіччя. Зокрема, про це говорить
сучасний дослідник Боб Екштейн у своїй «Історії сніговика» (2007 р.). Він
проаналізував різні художні зображення в бібліотеках, картинних галереях та
музеях Європи і дійшов такого висновку. Також
Екштейн ствердив, що найбільш раннім доказом існування сніговика є мініатюри
на полях книги «Часослов» (1380 р.), яку було віднайдено в Королівській
бібліотеці Нідерландів (м. Гаага).
Є припущення, що сніговики шанувалися як духи
зими. До них молили про допомогу, милосердя, захист під час довгих холодів.
Можливо, тому сніжній бабі давали в руки мітлу – для подорожі в небо. В
язичницькі часи люди вірили в силу-силенних духів, що жили всюди, в тому числі
в повітрі. Ці духи владарювали над різними силами природи, в тому числі і снігами.
Відомий дослідник слов’янського фольклору О. М. Афанасьєв (1826–1871) вважав,
що сніговик – це створена людиною зі снігу небесна німфа, яка впала мертвою під
час міфічного бою між богами грому та хмар. Танучи весною, небесна німфа
оживала, підносячись у вигляді пари на небо. Після цього вона знову могла
приносити дощі на землю, які так конче потрібні були людям для виживання. Тому
люди і ліпили сніжних баб зимою, надіючись на гарний, завдяки дощам, урожай.
Сучасний та звичний для нас образ сніговика створений завдяки різним
мультфільмам та казкам. Насправді сніговик, якого ліпили 100 років тому та
більше, може зовсім бути не схожим на свого «сучасного брата». Вигляд сьогоденного
сніговика знають всі: три кулі різних розмірів (голова, груди та нижня
частина), гілки (руки), морква (ніс). Деякі риси скульптури вимальовують або
створюють підручними матеріалами (гілкою, камінцями тощо). Інколи на голову
цьому казковому персонажеві надягають відро. А загалом існують різні варіанти
оздоблення сніговика, але всі вони пов’язані з типовим образом.
В Україні до
сніговиків ставилися як до чарівника,
який міг допомогти і зменшити холод. Мітла давалася сніговику, щоб він міг
полетіти на небо. Також в Україні розрізняються поняття сніговик і снігова
баба. Остання – уособлення небесних німф на землі, яка відповідала за снігові
бурі і хурто.
Найбільшу у світі сніжну бабу
зліплено в США, в м.Бетель в 2008 р. Висота рекордсмена –37 м 20 см,
вага – 6 тис. тон снігу. Дві ялини заввишки 9 м слугували йому руками. Олімпія ( так назвали сніжну бабу) простояла
всю зиму і розтанула вже в червні 2009 р. Найбільшим в Європі є сніговик,
зліплений в австрійському курортному місті Гальтюр. Його висота – 16 м 70 см.
Але є не тільки
гігантські сніговички, а й мікроскопічні. Таким є сніжна баба, котра у 5 раз
тонша від волоска людини. Його кулі, виготовлені із частинок олова, становлять
0,01 мм. Цей персонаж має крихітні очі, усмішку, ніс із платини. Зробили
ці допомогою сфокусованого іоннового
променя. Автором цього дива, створеного за найсучаснішими передовими
технологіями, був британський науковець
Девід Кокс із Лондонської Національної фізичної лабораторії.
Свій сніговий
рекордсмен є також в Україні. Це найбільший сніговик України, зліплений 18
лютого 2012 р. в туристичному комплексі «Буковель». Висота його – 4 м 85 см,
довжина найбільшої кулі – 5 м 20 см. Всього в ліпленні взяло участь понад 300
осіб.
Сьогодні цей казковий персонаж розважає нас
під час новорічних свят. Роблячи Снігову бабу разом з дітьми, батьки стають ближчими до дітей, радіють, занурюються в прекрасний світ.
Провести зиму і
не зліпити незвичайну версію снігової баби – значить, марно провести зиму.
Сніговик
Кожен рік, вже зазвичай,
Кожен рік, вже зазвичай,
В час, коли
сніжок летить
У дворі зрання
убраний
сніговик стоїть.
В гарнім шарфі
голубому,
В теплих
рукавичках
Із червоним носом
довгим,
В шапочці
барвистій.
Кличе, манить всіх до себе,
Швидше на
санчата…..
В сніжки гратися
запросить
І потанцювати.
Ось такий у нас у
дворі
Сніговик стоїть
Кожен рік, коли
із неба
Сніг-сніжок
летить.
СНІГОВИК
Якось рясно падав
зранку
сніг блискучий,
як срібло.
Біля школи аж до
ґанку
кучугури намело.
Потім сонечко
пригріло,
сніг прив’янув на
дворі.
Узялися тут за
діло
на перерві
школярі.
Сніг качали та
ліпили,
хто як міг і хто
як звик,
і невдовзі виріс
білий
величезний
сніговик.
Із вуглинок чорні
очі,
ніс кирпатий з
буряка,
руки в боки —
ніби хоче
танцювати гопака!
День пролинув
непомітно,
йде додому
дітвора.
І лишивсь
вночі самітний
сніговик
серед двора.
Н.Забіла
Немає коментарів:
Дописати коментар