Квіткові символи України

Що найчарівніше буває,

Що може душу розбудити?

ЦЕ — квіти.

Вони, як усмішка привітна,

Як дотик сонечка, як казка,

Червона, жовта чи блакитна,

є в кожній з них тепло і ласка.

Любов і ніжність струменіє,

Чарівність, неповторне диво,

І кожна квітка серце гріє

Щоб на землі жилось щасливо.

     Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки. Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя.

               Квіти України

            А у нашому садочку

      Квітнуть квіти в холодочку,

Матінка їх доглядає,

Кожний вечір поливає.

Ось стоїть, мов на сторожі,

Соняшник стрункий та гожий,

Рожа по драбині пнеться

Біля неї бджілка в’ється.

Під віконцем пахне м’ята,

Оксамитна, пелехата,

І барвінок невеличкий –

На весілля для сестрички.

Незабудок два рядочки

Насторожили листочки,

А на кущику в куточку

Пахнуть китиці бузочку.

Хто лиш гляне, той зрадіє,

Сонечко крізь квіти гріє.

Щастя в наш садочок лине, 

Це ж бо квіти України

                    .І. Савицька

МАЛЬВА – це символ найдорожчого: любові до рідної землі, до народу. Не було колись українського села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

                Мальви

Понад дорогою одна, а то і дві,

Де купками, а де – коли рядками.

Ростуть і квітнуть мальви – вартові,

Пейзажі творять різнокольорами.

На зріст нівроку і стрункіш дівчат,

Заквітчані неначе наречені.

Милують око сотнями карат,

Неначе їх створив чарівний геній.

Так з року в рік, на протязі віків,

Вони в квіту лишаються без зміни.

Чарують розмаїттям кольорів,

 Красуні мальви, квіти України.

                                              В.Назарук

ВОЛОШКИ - це символ святості, чистоти, привітності та чемності. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель.  За  легендою, рослина одержала назву «від імені святого Василя Великого, який начебто за життя дуже полюбляв квіти й зелень і завжди прикрашав ними свою оселю» В українського народу волошка стала символом простоти і ніжності. Коли закінчувались жнива останній сніп селяни прикрашали волошками і ставили в дома в кутку. А ще їх називають васильками, які мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей . Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом         року зберігають в домівці.

                     Волошки

Цвітуть в душі моїй волошки,

Такі прекрасні,особливі.

Немає суму ані трошки!

 Лиш тільки, кольори грайливі.

Вони для мене, наче скарб,

Багатше, сяючої брошки,

В життя моє, принесли фарб,

                                   Небесні ангели - волошки.

                                                  І. Сонячна

СОНЯШНИК - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Крім цього, соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.

Сумує соняшник схиливши голову,

Не бачив сонечка вже пару днів.

Йому від суму того є боляче,

Але він сильний, тому мовчить.

Ніхто не втішить такого велета.

Ніхто не візьме його журби.

Йому б між хмарами відчути променя,

Тоді би зникли сумні думки.

Та небо щільно затягло сизими.

Як у довічно-глухій тюрмі.

Лишилось тільки сховавшись плакати,

У неутішній своїй журбі.

                                                                                             Т. Панасюк   

     РОМАШКА. Ця квітка приносить не тільки здоров’я, а й добро та ніжність.  Ромашка здавна шанується у нас в народі, вона оспівана в піснях і легендах. Ромашка  - символ кохання і миру. За те що, дівчата ворожать на квітці, відриваючи білі пелюстки, рослину називають ворожкою. Ромашці довіряють, як довіряють Сонцю. Бо в неї є дуже важливий сонячний елемент - золота серцевина….                    

Є квіти, що дарують радість

Й такі, що навівають сум,

А інші - найніжнішим ароматом

Перенесуть нас в царство мрій і дум,

А є простенькі білі квіти,

Нічого надзвичайного, проте,

Коли побачать їх –сміються діти,

А серце в них – це сонце золоте…

                           Р.Святенко

 МАК – символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка – символ заспокоєння. Мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко та легко обсипаються. 

Увагу людей завжди привертала яскрава краса маків.               

                                        Мак 

Знайди часок, поїдь у поле,

Де мак зацвів, червоний мак.

Поглянь, як радісно довкола,

Цвіте червоно, гарно як! 

Як у дитинстві ляж на спину

Поміж червоних маківок.

У небо глянь хоч на хвилину,

Де стільки простору й пташок. 

Де стільки радості і співу,

І щастя стільки, і краси.

Запам’ятай цю мить щасливу

І у душі своїй неси.

І на квітки поглянь пильніше,

І напиши про них вірша.

Це ж наше рідне — найрідніше,

І українська в нім душа.

Яка чарівність в дивних квітах,

Тендітність, ніжність пелюсток!

Вогніють рясно поміж жита

                        Червоні голови квіток.

Надія Красоткіна                           

ЧОРНОБРИВЦІ.  Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів.

 Вважалося, що чорнобривці допомагають позбутися головного болю. Для українців чорнобривці символізують дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.

   А як гарно і мелодійно звучить народна пісня про          Чорнобривці:

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю

Та й навчила співанки співати

Про надію квітучу свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

 Твою ласку я чую, рідненька.

            М. Сингаївський

  КВІТИ

Які дивовижні ці квіти,

У кожній чарівність своя.

Всі різні, та й що говорити -

У квіти закохана я.

Дивитись годинами можна

На ніжні пелюстки в росі.

Дивує і радує кожна,

А щастя дарують усі.

      Надія Красоткіна

           

        КВІТИ

Нехай мене чарують квіти,

Нехай життя їм віддаю:

Ніяк я барвами досхочу

Своїх очей не напою"

Нехай і так... але довіку

Я не лишуся в їх саду;

В останню ніч я вийду в поле

І біля травоньки впаду.

Олександр Олесь

Українські квіти

Вийшли зрання на гуляння

Українські діти,

Їх стрічали і вітали

Українські квіти.

Ось волошки, сонні трошки,

Синім шовком шиті,

Ясноокі, чисто вмиті,

Розбрелись по житі.

Ось рожева конюшина,

А на ній і комашина,

Що, не дивлячись на ранок,

Їсть солодке на сніданок.

На горбочку мак,

В шапці, як козак.

Він яскравий, мов вогонь!

А бундючний – Бог боронь!

Вміє задаватись так,

Як будяк!

Там росте холодна м’ята

(Добре пахне, як пом’ята),

Там шовковая трава

Щось шепоче, мов жива.

А з травички – ніжні личка:

То вже Братик і Сестричка

У тих самих кольорах,

Що на наших прапорах.

Розбрелись по полю діти –

Більші, менші і малі –

Молоді яскраві квіти

Української землі.

          Ганна Черінь

                            

  Більш детальну інформацію про квіти можно отримати в бібліотеці з таких джерел:

1. Золотницький М. Ф. Квіти в легендах і переказах. - К.: Довіра, 1992. - 207 с.

2. Зубицька Н. Королева квітів. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2002.

3. Красиков С. П. Легенды о цветах. - М.: Мол. гвардия, 1990.

4. Паронова В. Казки про квіти. - Т.: Підручники - посібники, 2001.

5. Пізнай себе у квітці.- К.: Казка, 2002. - 64 с.           .

6. Природа України в казках і легендах. - Л.: Авера, 2004.

7. Ребро П. Квіти мають імена. - К.: Веселка, 1995.

8. Сележинский Г. В. Прекрасні супутники наші. - К.: Молодь, 1989.- 128 с.

                                                                  Джерело:http://abetka.ukrlife.org/symv_flower.html