Що найчарівніше буває,
Що може душу розбудити?
ЦЕ — квіти.
Вони, як усмішка привітна,
Як дотик сонечка, як казка,
Червона, жовта чи блакитна,
є в кожній з них тепло і ласка.
Любов і ніжність струменіє,
Чарівність, неповторне диво,
І кожна квітка серце гріє
Щоб на землі жилось щасливо.
Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема
жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б
яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно
прив’язують наші серця до рідної домівки. Наші предки обожнювали квіти,
вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні
супутники нашого життя.
Квіти України
А у нашому садочку
Квітнуть квіти в холодочку,
Матінка їх доглядає,
Кожний вечір поливає.
Ось стоїть, мов на сторожі,
Соняшник стрункий та гожий,
Рожа по драбині пнеться
Біля неї бджілка в’ється.
Під віконцем пахне м’ята,
Оксамитна, пелехата,
І барвінок невеличкий –
На весілля для сестрички.
Незабудок два рядочки
Насторожили листочки,
А на кущику в куточку
Пахнуть китиці бузочку.
Хто лиш гляне, той зрадіє,
Сонечко крізь квіти гріє.
Щастя в наш садочок лине,
Це ж бо квіти України
.І. Савицька
МАЛЬВА –
це символ найдорожчого: любові до рідної землі, до народу. Не було колись
українського села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви. Всім, хто вирушав
у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!
Мальви
Понад
дорогою одна, а то і дві,
Де
купками, а де – коли рядками.
Ростуть
і квітнуть мальви – вартові,
Пейзажі
творять різнокольорами.
На зріст
нівроку і стрункіш дівчат,
Заквітчані
неначе наречені.
Милують
око сотнями карат,
Неначе
їх створив чарівний геній.
Так з
року в рік, на протязі віків,
Вони в
квіту лишаються без зміни.
Чарують
розмаїттям кольорів,
Красуні
мальви, квіти України.
В.Назарук
ВОЛОШКИ - це символ святості, чистоти, привітності та чемності. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель. За легендою, рослина одержала назву «від імені святого Василя Великого, який начебто за життя дуже полюбляв квіти й зелень і завжди прикрашав ними свою оселю» В
українського народу волошка стала символом простоти і ніжності. Коли
закінчувались жнива останній сніп селяни прикрашали волошками і ставили в дома
в кутку. А ще їх називають васильками, які мають значну магічну силу як оберіг
від злих духів, лихої долі та всіляких напастей . Вінки з
васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці.
Волошки
Цвітуть
в душі моїй волошки,
Такі
прекрасні,особливі.
Немає
суму ані трошки!
Лиш
тільки, кольори грайливі.
Вони для
мене, наче скарб,
Багатше,
сяючої брошки,
В життя
моє, принесли фарб,
Небесні ангели - волошки.
І. Сонячна
СОНЯШНИК - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Крім цього, соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.
Сумує соняшник схиливши голову,
Не бачив сонечка вже пару днів.
Йому від суму того є боляче,
Але він сильний, тому мовчить.
Ніхто не втішить такого велета.
Ніхто не візьме його журби.
Йому б між хмарами відчути променя,
Тоді би зникли сумні думки.
Та небо щільно затягло сизими.
Як у довічно-глухій тюрмі.
Лишилось тільки сховавшись плакати,
У неутішній своїй журбі.
Т. Панасюк
РОМАШКА. Ця квітка приносить не тільки здоров’я, а й добро та ніжність. Ромашка здавна шанується у нас в народі, вона оспівана в піснях і легендах. Ромашка - символ кохання і миру. За те що, дівчата ворожать на квітці, відриваючи білі пелюстки, рослину називають ворожкою. Ромашці довіряють, як довіряють Сонцю. Бо в неї є дуже важливий сонячний елемент - золота серцевина….
Є квіти, що дарують радість
Й такі, що навівають сум,
А інші - найніжнішим ароматом
Перенесуть нас в царство мрій і дум,
А є простенькі білі квіти,
Нічого надзвичайного, проте,
Коли побачать їх –сміються діти,
А серце в них – це сонце золоте…
Р.Святенко
МАК – символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка – символ заспокоєння. Мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко та легко обсипаються.
Мак
Знайди часок, поїдь у поле,
Де мак зацвів, червоний мак.
Поглянь, як радісно довкола,
Цвіте червоно, гарно як!
Як у дитинстві ляж на спину
Поміж червоних маківок.
У небо глянь хоч на хвилину,
Де стільки простору й пташок.
Де стільки радості і співу,
І щастя стільки, і краси.
Запам’ятай цю мить щасливу
І у душі своїй неси.
І на квітки поглянь пильніше,
І напиши про них вірша.
Це ж наше рідне — найрідніше,
І українська в нім душа.
Яка чарівність в дивних квітах,
Тендітність, ніжність пелюсток!
Вогніють рясно поміж жита
Червоні голови квіток.
Надія Красоткіна
ЧОРНОБРИВЦІ.
Немає України без білої хати і чорнобривців, які
милують око до сивих морозів.
Вважалося, що чорнобривці
допомагають позбутися головного болю. Для українців чорнобривці символізують
дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.
А як гарно і мелодійно звучить народна пісня про Чорнобривці:
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю
Та й навчила співанки співати
Про надію квітучу свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
М. Сингаївський
КВІТИ
Які
дивовижні ці квіти,
У
кожній чарівність своя.
Всі
різні, та й що говорити -
У
квіти закохана я.
Дивитись
годинами можна
На
ніжні пелюстки в росі.
Дивує
і радує кожна,
А
щастя дарують усі.
Надія Красоткіна
КВІТИ
Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою"
Нехай і так... але довіку
Я не лишуся в їх саду;
В останню ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.
Олександр Олесь
Українські квіти
Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі.
Ганна Черінь
Більш детальну інформацію про квіти можно отримати в
бібліотеці з таких джерел:
1. Золотницький М. Ф. Квіти в легендах і переказах. - К.: Довіра, 1992.
- 207 с.
2. Зубицька Н. Королева квітів. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2002.
3. Красиков С. П. Легенды о цветах. - М.: Мол. гвардия, 1990.
4. Паронова В. Казки про квіти. - Т.: Підручники - посібники, 2001.
5. Пізнай себе у квітці.- К.: Казка, 2002. - 64 с.
.
6. Природа України в казках і легендах. - Л.: Авера, 2004.
7. Ребро П. Квіти мають імена. - К.: Веселка, 1995.
8. Сележинский Г. В. Прекрасні супутники наші. - К.: Молодь, 1989.- 128 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар