Колись ляльок робили повсюди: наші прапрабабусі інших іграшок не знали. Вони бавилися власноруч створеними із сіна чи соломи, із клаптиків тканини, із осоки, з ниток, з кукурудзяних качанів та листочків іграшками.
Способи створення цих ляльок – скручування, скочування, змотування, зв’язування,
завивання. Звідси й назва ляльки- «мотанка». Мотанка виготовлялась з доступного
дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів.
Лялька-мотанка
стояла в хаті на покутті, біля образів або в дитячій колисці. Вона вважалася берегинею
роду і захищала малечу від бід. Коли нездужала дитина, батьки спеціально робили
ляльку і клали її під подушку або прикріплювали до хворого місця, сподіваючись,
що мотанка перебере на себе недугу. На Великодні свята, коли йшли святити
паску, ляльку-мотанку клали у святковий кошик.
Власноруч
зроблена лялька-мотанка має чарівну силу. Вона не лише береже родинне
вогнище, але й має здатність здійснювати бажання. Таку ляльку
мати передавала дочці, віддаючи заміж, а та, в свою чергу, дарувала Берегиню
своїй дитині.
Наші
пращури вважали мотанку символом жіночої мудрості, надійним оберегом у дорозі,
берегинею роду, посередником між живими та ще ненародженими. Берегиням на
обличчі намотували хрести. Робили це для різних потреб — на щасливу долю, аби
відступила хвороба, щоб пішов дощ, чи ж навпаки — вщухла злива.
Кожен
елемент одягу ляльки-мотанки для наших пращурів мав символічне значення:
спідниця символізувала землю, сорочка — три часи: минулий, теперішній та
майбутній, а хустка або стрічка — зв’язок із небом.
З учнями 4 класу 173 школи ми вчились виготовляти найпростішу
ляльку-мотанку. Бібліотекар Оксана Анатоліївна детально розповіла про технологію та етапи
виготовлення ляльки. Прадавній український талісман, зігрітий теплом маленьких долоньок, готовий здійснювати заповітні бажання та захищати дім
від злих сил .Наші читачі поверталися додому з приємними враженнями та гарним настроєм.
Немає коментарів:
Дописати коментар