Взяв би я бандуpу

    Взяв би я бандуpу 

        Та й загpав, що знав.

 Чеpез ту бандуpу

      Бандуpистом став.

   А все чеpез очi…

Коли б я їх мав

За тi каpi очi,

 Душу я б вiддав.

   Маpусино сеpце!

   Пожалiй мене, —

    Вiзьми моє сеpце,

Дай менi своє 

       Де Кpим за гоpами,

Де сонечко сяє,

  Там моя голубка

      З жалю завмиpає.

        Взяв би я бандуpу

           Та й загpав, що знав.

                                                                                                             Через ту бандуру

                                                                                                                 Бандуристом став. 

В народі кажуть: «Коли дзвенять бандури, змовкають навіть солов’ї…» І це насправді так. В бандури настільки глибокий звук – здається, що вона з тобою розмовляє, в своєму звучанні вона здатна передати найтонші людські емоції та почуття. Її живі струни прорвалися через кордони, показавши світові велич та унікальність нашого національного мистецтва. На бандурі грають музику будь-яких стилів і напрямів – класику, сучасну, народну. Насправді, її можливості широкі, і їм нема горизонтів.

Бандура – національний інструмент українського народу.

Бандура належить до струнно-щипкових інструментів. Навколо походження бандури, її назви точилися постійні суперечки. Першим свідченням про появу бандури на теренах України є інформація про Войташека, бандуриста, що був при дворі польського магната Х. Зборовського, датована 1580 р.

Українські бандуристи були при царському дворі, у палацах вельмож, у маєтках польських і українських поміщиків. Бандура була улюбленим інструментом козаків. У Запорізькій Січі існували хори, оркестри і рапсоди-бандуристи. Також бандуристи офіційно входили до складу Війська Запорізького і разом із довбишами, сурмачами, трубачами виконували козацьку військову музику.

Співців-бандуристів називали «народними гомерами України». Ці талановиті сліпі музиканти, мандруючи містами й селами України, співали волелюбні думи та історичні пісні, в яких прославляли подвиги хоробрих козаків з легендарного минулого, закликали до боротьби проти гнобителів.  Отже, у XVII – XIX ст. бандура набула найбільшого поширення серед нашого народу. Саме український народ з його багатою культурою витворив шляхом удосконалення власний національний інструмент – бандуру, яка не має аналогів у світі. 

Чарівні звуки бандури лунали  і в нашій бібліотеці.

 Срібні переливи бандури розносились по нашій бібліотеці. Проникливо дзвеніли її струни і чари мелодій торкалися десь аж у глибині душі.