Вишиванка –твій генетичний код

ВИШИВАНКА

Не мода це й не дивна забаганка...

Нелегко нашим недругам збагнуть,

Чим є для українця "вишиванка"?

І що у ній за таємнича суть?

Нитки, неначе мрії кольорові,

Вплелися в долі біле полотно...

Вона - це символ віри і любові,

Що нам Господь вручив колись давно...

Вона пропахла вітром і грозою,

Вогнем і житнім хлібом на столі,

Солоним потом, згірклою сльозою,

 І кров"ю, українців на землі.

        Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Усі мають можливість в особливий спосіб заявити про свою ідентичність.

     Моя вишиванка

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе...

З чарівних квітів я сплету віночка

Й над світом щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить

    Н. Красоткіна

                   Мама вишила мені

                   Квітами сорочку.

                  Квіти гарні, весняні:

                 - На, вдягай, синочку!

                  В нитці – сонце золоте,

                   Пелюстки багряні,

                  Ласка мамина цвіте

                  В тому вишиванні.

                  Вишиваночку візьму,

                 Швидко одягнуся,

                  Підійду і обніму

                   Я свою матусю.
                            В. Крищенко

                                                                                                                  Сорочка-оберіг

                                                                             Вишивала мама синіми ниткам, -
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, --
запалали маки у пшениці влітку.

Текст, що розкривається

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, --
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.

                    Л. Вознюк