Книжкова лікарня

          Я — лікар книжковий, я книги лікую,

Я хворі сторіночки їм ремонтую.

 Мої пацієнти — брудні, з дірками.

 Кому з вас погано, ходімо із нами!

   Я дам вам сорочку з паперу і клею,

     Щоб книгу зцілити — в лікарні усе є!

       Є в бібліотеці книжечки – ті, які дещо зносилися та  втратили свою привабливість, тож вони ще з більшим нетерпінням очікують на  турботливі рученята юних «лікарів». «Швидку медичну допомогу»  надавали зіпсованим книгам  першокласники  52 школи. Учні із захопленням брали участь в ремонті книг та серйозно віднеслись до виконання роботи, ще раз переконавшись, що книга - найкращий друг. Завдяки їх старанням багато сумних,але мудрих книжечок здобули нове життя та веселу посмішку від розуміння, що вони зможуть нести знання ще багатьом своїм читачам. Бібліотекарі разом із «полікованими» книгами щиро дякують діткам за їх працю та небайдужість і сподіваються що й надалі бережливо ставитимуться до її величності – Книги. 

    Книги - як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування

Прислухайтесь до наших порад – і ваші книжки завжди будуть охайними і красивими.

•     Не можна перегинати книжку.
•     Не можна загинати сторінки.
•     Не можна закладати в книжки олівці.
•     Не можна брати книжки брудними руками.
•     Не можна читати книжку під час їжі.
•     Не можна читати книжку на сонці.
•       Люби и бережи книгу.        

        Виконуючи всі ці правила і вимоги ви матимете завжди чисті, охайні книги.

                                                                                                                     ПРО КНИЖКУ
                                                                                                      Книжка скаржилась Мар’яні:

  — Я у тебе не в пошані.

Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:       
Намальована хатинка,
Під хатинкою маля,
І написано: «Це я».
А за дві сторінки далі —
Різні звірі небувалі:
Сині, жовті, та рябі,
Що не снилися тобі.
Люди кажуть: — Ой, чия ти?
Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
   А не бачили таких!   

          М. Пригара