Причілочки у
китицях, мальовані вікна
Обмазана,
підведена, а сама біленька.
На подвір’ї,
як барвінок, трава зелененька
Ще й садочок,
як віночок хатину квітчає
У віконце з
неба сонце в хату споглядає
Там чистенько
і гарненько, там усе в порядку
Сам Бог дбає,
доглядає ту маленьку хатку.
А. Молодченко
Українська хата — це один із символів нашої неньки України. Батьківщина
починається для кожного з нас із
рідної домівки, дому, де він народився і зростав,
із батьківського порога, рідної оселі. Вона споконвіку втілювала у
собі уявлення та вірування українців про устрій та побут їхнього життя,
була взірцем естетичних уподобань. Символічне значення має кожен елемент
хатнього побуту: піч, свята покуть з іконами, вишиті рушники, скриня, стіл, на
якому клали речі найвищої духовної цінності – Біблію, святий хрест, дідух ,
ляльку–мотанку, паляницю, покриту рушничком та букет пахучих цілющих трав. Ці
традиції і сьогодні свято бережуть у багатьох українських оселях.
«Українська хата, на добро багата» під такою назвою відбувся
урок народознавства з учнями 1-б та 1-в класу 52 школи. Разом
з бібліотекарями дітлахи поринули у цікавий світ минувшини –
українську хату під солом’яною стріхою, з піччю на пів-хати, лавкою, мисником,
колискою, глиняними горщиками, глечиками, макітрами та неодмінним атрибутом
кожної хати тих часів – вишитими рушниками.
Немає коментарів:
Дописати коментар