Моя вишиванка

Одягну я зранку

Білу вишиванку,

Заплету у косу

Я Червоній мак,

Вмиюся росою

З зілля на світанку

І піду міжду люди так.

Хай Усі навколо

День новий стрічають,

Хай співають гучно

Радісних пісень,

Бо сьогодні свято

(Українці знають!),

Й весело святкують

                                        Вишиванки День !!! 

     Всесвітній день вишиванки – свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Вишивка – це основний елемент української культури. Глибину та зміст її символів розуміємо тільки ми – українці. Вишиванка – то кожен з нас,то наш генетичний код. Святкується це свято щороку у третій четвер травня та завдячує своїм існуванням простій студентці факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк . А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

  У цей день всі бібліотекарі  та більшість читачів завітали до бібліотеки у вишиванках. Наш колектив  вітає всіх  читачів з цим самобутнім гарним святом. Хай наше життя буде вишите кольорами щастя, радості , добра і добробуту !

       Бережи українське - носи вишиванку ! 

 ВИШИВАНКА

Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.                 

Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної  нитки.
Тоненької, шовкової, 

Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.

  Я. Яковенко

 Усе навколо завмирає,

 Коли вдягаю вишиванку.

Лиш серце радісно палає,

Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,

 Немов в любові признаюся

 Своїй країні ніжно й палко,

Вдягну і Господу молюся.

За мир та спокій в Україні!

Щоб вишивані візерунки

У долю кожної родини

Внесли приємні подарунки.