вівторок, 21 лютого 2017 р.

О, рідна Мовонько, о мово! В тобі від Бога кожне слово

Найкраща мова
Не знаю я кращої мови,
Ніж та, що співала пісні,
Матуся моя, колискові,
У раннім дитинстві мені.
Не чула я кращої мови,
Ніж та, що шептав ти мені,
Словами палкої любові,
У нашій найпершій весні.
Не тішусь я кращої мови,
Ніж та , що дзюркочуть струмки,
В країні моїй пречудовій,
Про неї найкращі думки.
Не прагну я кращої мови,
Для співів в садку пташечок.
Хай нею завжди сміх лунає,
Щасливих моїх діточок.
Не маю я кращої мови,
Щоб висловить шану свою,
Країні моїй калиновій,
Яку я безмежно люблю!
          Т. Семенченко
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна воно бринить.
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить -
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.
                 Д. Білоус
Мово моя, ти для мене криниця,
 Я навіки з тобою, допоки я є.
 П’ю з твого джерела і не можу напиться,
 Ти для мене любов і натхнення моє.
 Ти і казка, і пісня чудова лірична.
 Ти і дума, і правда, і мрія людська.
 Неповторна і щира, ласкава й музична,
 Українському серденьку завжди близька.
 Ніби мати, така дорога і єдина.
 Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.
 Ми з тобою — народ і велика родина!
 І тебе берегти саме час, саме час!
                     Надія Красоткіна

 О мово рідна! Ти чудова!

 Мов теплий подих вітерця.
 В тобі чарівне кожне слово,
 Бо заворожує серця.
 Ти розмаїта і багата,
 В тобі легенди і казки.
 Жива, співуча і крилата,
 В тобі — історії стежки,
 Що ними йшов народ до волі,
 Ішов крізь терни до зорі.
 В тобі на все є слів доволі,
 Ти, наче сонечко вгорі.
 То ж вчи, дитино, рідну мову,
 З дитинства мовою гордись.
 Не забувай її, казкову.
 До мови — серцем прихились.
 Бо рідна мова, наче мати,
 Тебе не зрадить у житті.
 І буде вік оберігати
 Й допомагати у путі.
             Надія Красоткіна
Не цурайтесь мови, люди,
 Рідного джерельця.
 Хай вона струмочком буде,
 Хай дійде до серця.
 Хай вона в піснях лунає
 Кожен день і в свято.
 Соловейком хай співає
 В українській хаті.
 Бо ж вона така багата,
 Українська мова.
 Неповторна і крилата,
 І така чудова!
 І цвіте у ній кохання,
 Рушники з квітками.
 Мрії наші і бажання,
 Верби над ставками.
 Найрідніше, сокровенне,
 Найдорожче в світі.
 І святкове, і буденне,
 В ній — батьки і діти.
 Не цурайтесь, люди, мови,
 Не цурайтесь роду.
 Як зачахне рідне слово,
 Не буде народу.
       Надія Красоткіна
СЛОВО
А Вкраїни ж мова –
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова –
Українська мова…
Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово –
Розквітай же слово!
Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я – країна Україна –
На горі калин
         Павло Тичина

Немає коментарів:

Дописати коментар