середа, 26 березня 2014 р.

Відкриваємо класику

Класика вічна і завжди модна. Доказом цього є оповідання "Магія дружби", авторами якого є Гнатко Орислава-Каміла та Лілія Профатило, читачки нашої бібліотеки. Дівчата написали його, прочитавши оповідання Джека Лондона "Біле ікло".

МАГІЯ ДРУЖБИ
Далеко в Африці біля озера Чад, що розташоване на краю пустелі Сахари, мешкала самотня левиця. З нею ніхто не товаришував, бо усі звірі її боялися. Левицю звали Лосі. Але місцеві тварини називали її  Хижі. Це означало, що вона не оминала можливості пополювати. Проте, останнім часом Лосі засумувала, тому  що їй набридло, що її ніхто не любив.
Одного разу, підслухавши розмову мисливців, Лосі дізналася, що існує магія, завдяки якій людина чи звір стають несамотніми. Левиця зацікавилася цим, бо дуже хотіла знайти собі друзів.
Якось Лосі, відпочиваючи на високому пагорбі, побачила безсилу людину, яка заблукала. Як тільки чоловік виліз на пагорб і побачив левицю, одразу відсахнувся. Побачивши це,хижачка приготувалася до нападу, але схаменулася. Вона повільно присіла і сказала:
- Не бійся! Я на тебе не нападу. В мене немає настрою для полювання. Я така самотня і дуже сумую через це.
- Ти також самотня? - здивувався чоловік.
Левиця засмучено кивнула головою і додала:
- Я просто мрію про друга! Я чула про магію, що робить людину чи звіра не самотніми. Ти чув щось про неї?
- Так, звичайно. Кажуть, що в Ефіопському нагір’ї мешкає мудрець, який наділяє людей цією магією, - прошепотів чоловік, - до речі, мене звати Нойсом.
-То чого ж ми чекаємо? Скоріш вирушаємо! - вигукнула Лосі.
Нойс не став заперечувати. І вони вирушили в дорогу.
Лосі й Нойсу здавалося, що йшли вони цілу вічність, хоча насправді пройшов лише день. Вже стемніло і вони вирішили зупинитися під незнайомим їм деревом. Ніч пройшла тихо й спокійно. Ще до сходу сонця друзі прокинулися і знову вирушили у дорогу. День, що настав, був таємничим і загадковим. Незабаром чоловік з левицею побачили міст, у якому всюди світилися дірки. Лосі пішла першою. Вона вправно і обережно перестрибнула всі дірки. Але Нойсові так легко пройти не вдалося. Перед самим берегом він провалився у найбільшу дірку, яку він не зміг перестрибнути.
- Лосі, рятуй! - закричав чоловік перед тим, як зануритися у воду.
Почувши голос свого друга, левиця різко обернулася, а тоді, не вагаючись, стрибнула у воду. Лосі успішно витягла безсилого чоловіка на берег і підштовхнула його у затінок під дерево. Сама ж левиця вирішила піти на полювання, але успішного полювання не вийшло: відійшовши на кілька кроків, вона потрапила у капкан. Із болю Лосі розпачливо закричала. Від цього крику Нойс отямився й одразу ж кинувся на її виручку. Побачивши, що сталось, він розкрив капкан і  звільнив левицю. У Лосі дуже боліла лапа і Нойс дістав з торбинки (яку тварина тільки-но помітила) ліки. З’ясувалося, що він  ветеринар. Тому  швидко й безболісно вилікував тварину. Через кілька годин, відпочивши, Нойс і Лосі далі вирушили у дорогу. Нагіря було вже зовсім недалеко, вони вже й бачили його. Ще трохи пройшовши, друзі почали підніматися на гору.
- І де ж нам його шукати? - запитав чоловік, коли вони вже були на вершині. Раптом левиця скрикнула:
- Поглянь, там печера!
Нойс і Лосі зайшли всередину - спиною до них стояв якийсь старий дідок.
- Це ви той мудрець, що робить людину і звіра  несамотніми? - запитав Нойс. Дідок обернувся до них і промовив:
- Так, це я.
- Чи не могли б ви поділитися магією? - запитала Лосі.
- А навіщо  вам магія ? Ви ж її уже маєте, - загадково відповів мудрець.
Нойс і Лосі все зрозуміли. А ви?

понеділок, 24 березня 2014 р.

Шлях до Тараса

Вже для нас стало звичним проводити масову роботу не тільки в приміщені бібліотеки, а й за її межами.
Черговий бібліотечний десант ми здійснили до школи № 54. Разом з учнями початкових класів декламували вірші Тараса Шевченка, співали пісні на його слова, дивилися картини життя великого поета та художника. 






Величний, як народ

Ми продовжуємо проводити заходи, присвячені 200-річчю Великого Кобзаря.
Сьогодні до нашої бібліотеки завітали учні першого класу школи №52. Ми ознайомили їх дитячими сторінками біографії Тараса Шевченка. Показували дітям листівки з малюнками Тараса-художника. Виявилось, що не дивлячись на свій вік, діти знають багато віршів Кобзаря, і не тільки за шкільною програмою, та з великим задоволенням їх декламують.
 
 
Дуже сподобалась дітям наша виставка "Поет і його твори у витинанках".
 

середа, 19 березня 2014 р.

Перше знайомство з бібліотекою

Вчора до нашої бібліотеки завітали дорогі гості - першачки зі школи №52. 
Ми з ними пройшлися екскурсією по бібліотеці, 
ознайомилися з предметами народного українського побуту в народознавчому куточку.

Переглядали журнали та книжки

Малювали улюблених казкових героїв

Сподіваємось, після першої зустрічі дітки стануть постійними читачами та вірними друзями бібліотеки.

четвер, 13 березня 2014 р.

Зацвіла в садочку червона калина

2014 рік запам'ятається всім українцям, та й всьому світові, багатьма подіями. Одна з них - 200-річчя Великого Пророка нашого народу - Тараса Шевченка.
Сьогодні ми завітали до дитячого садочка №255. 
Запросили діток у світ, створений великим художником і поетом. Малеча уважно слухала вірші Кобзаря, вчилася сприймати їх серцем і душею.

З особливою цікавістю слухали про дитячі роки малого Тараса.
 Заглядали в книжечки з нашої виставки.
Тарас Шевченко написав багато віршів, в яких згадується калина. Тому ми з дітками вирішили самі намалювати кущ калини. Дітки старанно вмочували пальчики в фарбу і прикрашали кущик ягідками.
Потім дітки відгадували загадки та отримали за правильну відповідь невеличкі призи.

 Фізкультхвилинка.

вівторок, 11 березня 2014 р.

То що ж таке патріотизм?

Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотичне почуття українця є емоційним аспектом національно-державницького світогляду. Воно включає почуття належності до своєї самостійної держави - України, повагу до історії свого народу, до своєї культури, мови, любов до рідної природи...
Можна виділити щонайменше три різновиди патріотизму.
  • Етнічний патріотизм, що грунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної культури, до власної історії тощо. Він започатковується природою як відчуття родовидових ознак народу, що є вродженими.
  • Територіальний патріотизм грунтується на любові до того місця на землі, до місцевості, ландшафту, клімату, де людина народилася.
  • Державницький патріотизм. Це державницький світголяд і державницьке почуття - вищий патріотизм, який грунткється на державній ідеології й пов'язується з поняттям громадянськості. Різні люди і різні народності на нашій землі йдуть до цього патріотизму різними дорогами, але приходять до спільного.