Чорнобильська весна, що змінила світ

     26 квітня минає 40 років від дня однієї з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства — аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Подія, що сталася навесні 1986 року, назавжди змінила долі людей, торкнулася мільйонів життів і залишила глибокий слід у пам’яті всього світу.
    До цієї  дати у бібліотеці оформлено книжкову виставку «Чорнобильська весна, що змінила світ». На виставці представлені книги, документальні матеріали та спогади очевидців, які розповідають про події тих днів, мужність ліквідаторів, евакуацію мешканців Прип’яті та наслідки катастрофи для України й світу.
    Чорнобиль став не лише символом болю і втрат, а й нагадуванням про ціну людської помилки, відповідальність перед природою та майбутніми поколіннями. Запрошуємо читачів відвідати виставку, перегорнути сторінки історії та вшанувати пам’ять тих, хто постраждав від трагедії.

       

Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Аккерман Г. Пройти крізь Чорнобиль . - К.: Либідь, 2018. - 168 с.
2. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989. - 192 с.
3. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. - К.: "Соняшник", 1995.
4. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988. - 176 с.
5. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник, 1989.
7. Климчук К. Літо, коли сонце стало чорним. - Біла Церква: Час Змін Інформ, 2023. - 108с.
8. Михаліцина К. Квіти біля четвертого. - К.: Портал, 2020.- 48 с.
9. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
10. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. - 78 с.
11. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. - 130 с.
12. Сущенко М. Екскурс у Чорнобиль. -К.: ПП "Агенство по розповсюдженню друку", 2016. - 272 с.
13. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. - К.: Укр. письменник, 1994. - 133

Квітень,обпалений Чорнобилем

   26 квітня 1986 року сталася Чорнобильська катастрофа - трагедія, яка назавжди змінила історію України та світу.

    Сьогодні ми не лише згадуємо події тих днів, а й переосмислюємо їх через історії, свідчення та книги. У Бібліотека для дітей імені Є. Гуцала зібрані видання, що допомагають зрозуміти масштаб цієї катастрофи, відчути біль людей і зберегти пам’ять для майбутніх поколінь.

    Книги, представлені у відео, - це не просто сторінки. Це голоси очевидців, це факти, які вражають, і це правда, яку важливо знати.

   Ми пам’ятаємо подвиг ліквідаторів.

   Ми вчимося, щоб не допустити повторення.

   Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо.

"Квіти біля четвертого" К.Міхаліцина

           26 квітня 1986 року світ здригнувся від вибуху на Чорнобильській атомній електростанції, що став найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. Радіоактивна хмара охопила не лише Україну, а й багато країн Європи. Тисячі людей втратили свої домівки, здоров'я, а багато героїв — власне життя, рятуючи інших. Чорнобиль — це не лише про руйнування, а й про мужність та любов до рідної землі, яка ніколи не вмирає навіть у найважчих умовах. Це пам'ять, яку ми зберігаємо у серці і передаємо далі — через історії, розповіді, книги.
     Однією з таких особливих книг є «Квіти біля четвертого» Катерини Міхаліциної. Ця прониклива повість для дітей і дорослих розповідає щемку історію про життя в зоні після вибуху, яка передається від прабабусі до онуки. Мова книги — ніжна й образна, а чудові ілюстрації допомагають глибше відчути біль і красу цієї особливої землі.
     «Квіти біля четвертого» — це важлива розповідь про пам’ять, життя і віру в те, що навіть після найстрашніших подій можна знайти місце для любові й надії.
     Запрошуємо до читання!

                             

ЧОРНОБИЛЬ...ТРАГЕДІЯ...НАСЛІДКИ...

    26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, яка змінила життя мільйонів людей і навіки залишила слід в історії людства.
     Вибух на четвертому енергоблоці спричинив викид величезної кількості радіації в атмосферу. Міста й села довкола стали зоною лиха, а Чорнобиль і Прип’ять перетворилися на міста-примари. Десятки тисяч людей були евакуйовані, а ліквідатори, ризикуючи власним життям, стали на захист світу від невидимого ворога — радіації.
    Чорнобильська трагедія стала не лише техногенною катастрофою, а й символом мужності, самопожертви і пам’яті. Вона змусила переглянути ставлення до ядерної енергетики та до відповідальності людини перед природою.
   Сьогодні ми вшановуємо тих, хто віддав своє здоров'я і життя заради нашого майбутнього.
    Пам'ятаємо. Вчимося. І ніколи не забуваємо.

    Щоб глибше осмислити події тих трагічних днів, відчути біль і надію, які залишилися в серцях людей, запрошуємо вас відвідати тематичну книжкову виставку "ЧОРНОБИЛЬ... ТРАГЕДІЯ... НАСЛІДКИ...". Виставка допоможе не лише згадати події минулого, а й замислитися над важливістю збереження пам'яті, відповідальності перед природою та одне перед одним. 
Чекаємо на вас в бібліотеці!

     Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Аккерман Г. Пройти крізб Чорнобиль . - К.: Либідь, 2018. -168 с.
2. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
3. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995.
4. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
5. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989.
7. Михаліцина К. Квіти біля четвертого. - К.: Портал,2020.- 48 с.
8. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
10. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
11. Сущенко М. Екскурс у Чорнобиль. -К.: ПП "Агенство по розповсюдженню друку",2016. - 272 с.
12. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.- 133

"Вони собою людство заступили”

    Щороку 14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ця дата нагадує нам про героїзм і самовідданість людей, які ціною свого здоров’я, а часто й життя, захистили світ від наслідків одного з найбільших техногенних катастроф в історії.
    Ліквідатори – це справжні герої, які працюють в екстремальних умовах, щоб убезпечити майбутнє покоління. Сьогодні ми висловлюємо їм глибоку шану та подякуємо за їхню відвагу.
   Нехай пам'ять про подвиг ліквідаторів завжди живе в наших серцях!
Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з матеріалами виставки “Вони собою людство заступили”
                       

   Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Аккерман Г.   Пройти крізь Чорнобиль . - К.: Либідь, 2018. -168 с.
2. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
3. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995.
4. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
5. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989.
7. Михаліцина К.  Квіти біля четвертого. - К.: Портал,2020.- 48 с.
8. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
10. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
11. Сущенко М. Екскурс  у Чорнобиль. -К.: ПП "Агенство по розповсюдженню друку",2016. - 272 с.
12. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.- 133 с.

З Чорнобиля несеться чорний вітер і чорний біль торкається сердець

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році. Ядерні дощі пройшли так далеко, що дійшли навіть до Ірландії. Витік радіації пофарбувала ліс, що знаходиться неподалік, в яскраво рудий колір. З тих пір йому дали назву «Рудий ліс». Багатоденну пожежу намагалися загасити сотні пожежників і працівників аварійних служб. Багато з них згодом померли від променевої хвороби. Понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів було евакуйовано після аварії. 

 Пам'ятаймо Чорнобиль, пам'ятаймо тих, хто став жертвою найбільшої катастрофи в історії ядерної енергетики. Пам'ятаймо про тих, хто віддав своє життя, щоб уникнути ще більшого поширення радіації та захистити нас від масштабних наслідків цієї трагедії.Пам'ятаймо про мільйони людей, які відчули на собі наслідки Чорнобильської катастрофи, про тих, хто був змушений покинути свої домівки та міста, про тих, хто працював на ліквідації наслідків та ризикував своїм життям.
Для тих, хто хоче дізнатися більше про Чорнобильську катастрофу- запрошуємо до бібліотеки, відвідати нашу виставку "З Чорнобиля несеться чорний вітер і чорний біль торкається сердець".

                                                                         

"Ціною життя:героїзм та мужність ліквідаторів ЧАЕС"

     14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Саме цього дня у 1986 році завершилося будівництво захисного саркофагу «Укриття» над зруйнованим четвертим енергоблоком.
    Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. В довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин, які нанесли непоправної шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю людей. Понад 600 тисяч осіб ціною власного життя та здоров’я боролися з наслідками аварії, отримавши найвищі дози опромінення.
      Сьогодні ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі, виконавши свій обов’язок перед народом, заради порятунку нашої землі від страшної техногенної катастрофи. Висловлюємо велику пошану ліквідаторам та низько схиляємо голови перед тими, хто віддав життя у боротьбі з некерованою ядерною стихією.
        Вшановуючи пам'ять ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, бібліотека підготувала книжкову виставку "Ціною життя: героїзм та мужність ліквідаторів ЧАЕС",  на якій представлені добірка книг, які знайомлять відвідувачів з хронікою подій, що стались на Чорнобильській атомній станції.

Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Аккерман Г.   Пройти крізб Чорнобиль . - К.: Либідь, 2018. -168 с.
2. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
3. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995.
4. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
5. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989.
7. Михаліцина К.  Квіти біля четвертого. - К.: Портал,2020.- 48 с.
8. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
10. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
11. Сущенко М. Екскурс  у Чорнобиль. -К.: ПП "Агенство по розповсюдженню друку",2016. - 272 с.
12. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.- 133 с.

«Чорнобиль в серці України,а тінь його по всій землі»

    26 квітня 2023 року виповнюється 37 років з моменту найбільшої екологічної катастрофи сучасності світового масштабу на Чорнобильській АЕС. 

    Біль і тривога Чорнобиля досі залишаються в наших серцях, а наша пам’ять зберігає все до найменших подробиць.

     Тож запрошуємо перегянути книжкову виставку про найбільшу техногенну катастрофу ХХ століття «Чорнобиль в серці України,а тінь його по всій землі», на якій представлені документальні матеріали та художні твори.

Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Аккерман Г.   Пройти крізб Чорнобиль . - К.: Либідь, 2018. -168 с.
2. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
3. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995.
4. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
5. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989.
7. Михаліцина К.  Квіти біля четвертого. - К.: Портал,2020.- 48 с.
8. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
10. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
11. Сущенко М. Екскурс  у Чорнобиль. -К.: ПП "Агенство по розповсюдженню друку",2016. - 272 с.
12. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.- 133 с.

«Той чорний квітень не забути нам повік»

14 грудня в Україні відзначають День вшанування Ліквідаторів наслідків на ЧАЕС. Його ще називають День ліквідатора. В цей день ми вшановуємо героїв, які ризикуючи своїм життям і здоров'ям, зберегли нам майбутнє.В нашій бібліотеці ми підготували книжкову виставку «Той чорний квітень не забути нам повік» і запрошуємо всіх охочих її переглянути.

"Ті, що ввійшли в полум'я"

     14 грудня – день, коли Українська держава вшановує героїчний подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Насамперед, це день мужніх та самовідданих людей, які у 1986 році прийняли доленосний виклик, щоб захистити не тільки Україну, але й усе людство від руйнівного впливу зруйнованого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 4-го енергоблоку.   

     Силами понад 600 тисяч ліквідаторів за рекордно короткий термін, 206 днів, у 1986 році було побудовано об’єкт «Укриття». Це перша захисна споруда, яка дозволила пом’якшити згубний вплив мирного атома, що вийшов з-під контролю. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом. Сьогодні наш обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму.

      До Дня вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС оформлено книжкову виставку  "Ті, що ввійшли в полум'я", про людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року.

    Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки: 

1. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.

 2. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995

3. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.

4. Иллеш А. В. Репортаж из Чернобыля. Записки очевидцев. Комментарии. Размышления. -  М.: Мысль, 1988

5. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989

6. Ковалевская Л .А. Чернобыльский дневник (1986 -1987) - К.: Рад.письменник, 1990.- 215 с.

7. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.

8. Некляев В. П. Звезда Полынь. - М.: Мол. гвардия, 1991.- 158 с.

9. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.

10. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.

11. Фантом - М.: Мол. гвардия, 1989. - 239 с.

12. Черненко А. Г. Владимир Правик. - М.: Политиздат, 1988.- 143 с.

13. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.= 133 с.

14. Щербак Ю .Н. Чернобыль : Документальное повествование. -М.: Сов. писатель, 1991.- 466 с с.

15. Есаулов О. Город, котрого нет. – В.: Видавництво «Тезис», 2013.

16. Ярошинская А. Чернобыль с нами. - М.: Книга, 1991.- 160 с.

"Екскурс у Чорнобиль" М. Сущенко

    26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії
людства  на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС.І ось уже 35 рік минає від дня страшної катастрофи. Тому сьогодні ми хочемо запропонувати до вашої уваги книгу Марії Сущенко «Екскурс у Чорнобиль».

   Книга проводить читача по пустих приміщеннях, надає можливість заглянути в порожні квартири, зайти в осиротілі дитсадки, школи, магазини та інші будівлі де під ногами можна побачити уламки далекого щасливого життя: іграшки, дитячий черевичок, фотографії, листівки... У виданні  також представлено інформацію про нинішній стан населених пунктів Чорнобильської зони відчуження, про місця, які були покинуті внаслідок аварії на атомній електростанції.

Пропусти Чорнобиль крізь серце

 На Чорнобиль журавлі летіли

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил. 

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атомна яса.

І дивився батько з-під долоні,
 І ридала мати в небеса.   

         Д. Павличко

          Чорнобиль…
    Чорнобиль – це наш біль і пам’ять.  Для мільйонів українців це слово назавжди закарбувалося у пам’яті, стало синонімом небезпеки, понівечених доль, невимовного жалю та довічного болю. Ця трагедія не тільки забрала життя та здоров’я тих, хто першим кинувся на боротьбу з лихом, вона і сьогодні нагадує про себе пустими населеними пунктами, землями,  тисячами скалічених душ. Увесь світ сколихнувся того трагічного дня – 26 квітня 1986 року, який назавжди увійшов в історію людства під назвою «Чорнобильська катастрофа».

     Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

      Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з матеріалами  виставки "Пропусти Чорнобиль крізь серце".На ній представлені книги , що розповідають про найбільшу техно-екологічну  катастрофу ХХ  століття, про людей, що врятували Україну і світ, про наслідки Чорнобильської аварії сьогодні, коли минуло 32 роки.

                                

    Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
2. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995
3. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
4. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
5. Иллеш А. В. Репортаж из Чернобыля. Записки очевидцев. Комментарии. Размышления. -  М.: Мысль, 1988
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989
7. Ковалевская Л .А. Чернобыльский дневник (1986 -1987) - К.: Рад.письменник, 1990.- 215 с.
8. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Некляев В. П. Звезда Полынь. - М.: Мол. гвардия, 1991.- 158 с.
10. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
11. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
12. Фантом - М.: Мол. гвардия, 1989. - 239 с.
13. Черненко А. Г. Владимир Правик. - М.: Политиздат, 1988.- 143 с.
14. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.= 133 с.
15. Щербак Ю .Н. Чернобыль : Документальное повествование. -М.: Сов. писатель, 1991.- 466 с.
16. Ярошинская А. Чернобыль с нами. - М.: Книга, 1991.- 160 c.

Ви з нами, Герої Чорнобиля

В Чорнобиль нас покликала сурма.

Пішли полки в бузковий первоцвіт.

Щоб не настала ядерна зима,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

Хоч знали всі, що далі – небуття,

І може, це останній наш політ,

Та щоб не зникло на Землі життя,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

       Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. 31 рік минуло відтоді, а пам'ять наша зберігає все до найменших подробиць. Число пожежників, військових, і просто добровольців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії, становить понад півмільйона людей, їх називають "тими, хто врятував світ". Це були люди з усіх куточків України.  «Героями, як відомо, не народжуються. Ними стають». Деякі пожежники на дах енергоблоку, незважаючи на смертельну радіацію, виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах небезпеки, яку вивертає атомний реактор, але ніхто поста не залишив і продовжував бій. День трагедії на ЧАЕС змінив долі тисяч людей і забрав велику кількість життів.

    Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.

     Дякуюємо кожному, хто рятував Україну та весь світ від ядерної трагедії. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.

     З  учнями 6 -х класів 54 школи відбувся урок- мужності .Звучали вірші , переглянули презентацію"На Чорнобіль журавлі  летіли", завідуюча бібліотекою Наталія Володимирівна безпосередній свідок тих подій  поділилася своїми  спогадами та враженнями від пережитого. Ознайомилися з виствкою- вшануванням   "Ви з нами, Герої Чорнобиля".

                               Виставка-вшанування "Ви з нами, Герої Чорнобиля"

Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить

ЧОРНОБИЛЬ

Самотність. Тиша. Чорне небо.

Пустеля. Вічність. Смерть і жах.

Недоля. Зло. В житті потреба.

Аварія. Біда. Удар.

Евакуації. Благання.

Солдати. Поспіх. Лікарі.

Дитячі крики. Біль. Прохання.

Молитви. Траурні пісні.

Паради. Сміх. Травненве свято.

Шпиталі. Кров. Церковний дзвін.

Рятівники. Час. Хімікати.

Загиблі. До землі уклін.

Безодня. Змішана свідомість.

Пожежа. Дим. Вогонь. Хрести.

Дерева голі. Непритомність.

Задуха. Знищені ліси.

Сучасність. Спогади. Минуле.

Історія. Вчорашній день.

Чорнобильці -  були, заснули.

Нащадки - виросли тепер.

Майбутнє. Шанс. Можливість. Спроба.

Травневе свято. Сміх. Парад.

Містечко. Станція. Чорнобиль.

Життя. Дебют. Початок. Старт!

         Тамара Мандич

ЧОРНОБИЛЬСЬКЕ ПЕКЛО

Спустошені села і замість квіток полини,

Заплакані верби, трава із ядкою росою,

Квітучі сади, що померли тієї весни,

Зустрілися в Прип’яті з дуже страшною бідою.

А ще нещодавно там був звичайнісінький рай-

В садах соловейко співав дітлахам колискову,

Та вибух самотнім зробив той чорнобильський край,

За чорним туманом сховав він зорю світанкову.

Покинуті села і зовсім порожні оселі,

І десь за вікном одиноко лелека літає . . .

Там гралися діти - усміхнені й завжди веселі,

Тепер каруселі їх вітер ночами гойдає.

І було там небо – прекрасне, неначе волошки,

Пшеничні поля, що не мали кінця, ані краю,

Тепер кожні двері і вікна приховують дошки,

І виють на місяць вовки, що зібралися в зграю.

Померло те місто, а з ним уже сотні життів,

Страшна радіація наше здоров’я ламає,

Щороку на цвинтарях кількість зростає хрестів,

Чорнобильське пекло все більше людей забирає . . .

    24.04.2016р.                         П, Мельник 

Навесні в чорнобильській родині

Є гірка, болюча, чорна дата.

30 років поспіль і донині,

Пусткою сумує рідна хата.

Розірвалась наша пуповина,

Що з землею милою в'язала.

Тільки в снах лишилась батьківщина,

Атомом відчуженою стала.

Щемним болем спогад душі крає,

За вікном весняна, гарна днина.

Квітень у минуле повертає:

Знов в журбі чорнобильська родина.

Пригадаєм всіх, хто вже не з нами.

Втішимо- хто поруч, хто недужий.

Простимо- хто дорікав пайками,

Вибачим всім тим, хто був байдужий. 

Непомітно збігло 30 років.

Діти підростають і онуки.

Вдалині землі найперших кроків,

Мліє наше серце від розлуки. 

Невідомо скільки нам судилось,

Незбагненні промисли Господні.

Помолімось, щоб не повторилось

Лихо, що ми згадуєм сьогодні.

                     Т. Семенченко

Хата із розбитими шибкАми

Вже давно із долею змирилась.

Звикла до самотності з роками,

В тузі сліз дощами рясно вмилась.

Хазяїв спочатку виглядала,

Сподівалась- люди повернуться.

Рано сиротою хата стала,

Ні до кого бідній пригорнуться.

Виплакала вже сердешна очі,

Довгими холодними ночами.

І злились в суцільне дні і ночі,

Скроплені невтішними думками.

Бідкається згорблена хатина:

Де її ріднесенькі блукають?

Як живе чорнобильська родина?

Чом додому люди не вертають?

Вже втомилась хата прислухатись,

Чи бува не чути крок людини?

Боляче від протягів здригатись,

Коли вітер дме у кволі стіни.

Від дощу порепалася стеля,

Видно з хати зорі уночі.

Сміхом не наповниться оселя,

І довкола скиглять лиш сичі.

Моторошно виє десь вовчисько,

Наганя страху моїй хатині.

Додає жаху лихий вітрисько,

Страшно хаті мов малій дитині.

Так шкода, що вже не повернуся,

Щоб у хаті грубку протопити.

По чужих світах давно тулюся,

І не можу хату обігріти.

І мене не гріють рідні стіни,

Спільний, хато,біль у нас з журбою.

Мріємо, що скрипнуть двері в сіни,

І навік обіймемось з тобою. 

                         Т. Семенченко

 ПАМ'ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ

Проходять роки, не проходить біль,

Притуплюється трошки, тимчасово,

І дуже ранить іноді від слів

Людей знайомих і мало знайомих.

Бувають дні, коли все так яскраво

У спогадах  живим все оживає,

І ти біжиш знов безтурботно в школу,

На тебе друзі вже давно чекають..

Після уроків борщ запашний з печі,

Усмішка бабці, радісний дідусь...

І спогади лягають знов на плечі,

Немов старий поїдений кожух...

Їх так багато - спогадів дитинства,

Яскравих барв, мелодій, голосів,

Бо в щасті ми жили і не чекали лиха,

ЕВАКУАЦІЯ - не знали ми цих слів....

В долоні падали перших цвітінь пелюстки,

І джміль літав, співав своїх пісень,

Та атома незримі смерті пустки

Жахлимим поступом помчали до людей.

Тривога, горе, розпач і печаль,

І сльози безнадії, сподівання,

Там все переплелось тоді, на жаль,

Не залишивши часу на прощання.

Розкидані по хаті наші речі,

Собака плаче, труситься малеча,

Бо так боїться - можуть залишити,

А як йому тут без хазяїв жити?

Худобу погрузили на машини,

Корівок, що любили їх родини...

Залишені коти і кури, й гуси,

Ось так людину атом жить примусив!

Розкидані, мов трави при дорозі,

Розірвані серця болем голосять,

Порізані навіки родоводи,

Що милувались на річкову воду...

І Прип*ять сльози понесла Дніпру,

А далі Чорне море застогнало,

Почуло чорну вікову біду

І водам Всесвіту все з болем передало...

В сльозах і нині наші земляки,

Розкидані, як ті морські перлини,

А поряд люди ситі, не прості,

Які не розіміють нас і нині....

        Наталія Ненюк

Колись прокинулась я зранку,

Відкрила біленьку фіранку,

Ранкове сонце заливає,

Душа весну вже відчуває...

Суботнійній ранок - двадцять шосте...

(Можливо, хтось прийде у гості..)

Але вночі приснився сон,

Що Сонце падало з долонь...

З долонь Небес кусочок Сонця,

Він відірвався - світ голосить,

І падає на ліс Лельову,

Хоч Сонця не було там зроду.

Над лісом - північ - ніч гуляє,

Сонце ж на заході сідає.

І падає кусок на днину,

І я біжу спасати сина.

А далі сниться руда річка,

І ми шукаєм собі місця.

Мама ступає в руду воду,

А я кричу - нехай не ходить.

Бо та вода є небезпечна,

Несе загрозу нам, сердешним,

Та мама до колін ступила,

А потім вийти все ж зуміла.

У сні упав кусочок Сонця,

Як зараз бачу - біль лоскоче,

Як відривався… Сонце гралось -

Щматок чималий відірвало.

Так дивно - сон мій був у руку,

Бо мають досі люди муку.

В ніч вибужу цей сон приснися,

Вже тридцять років - світ скорився.

Хворіє мама - болять ноги -

Йшла рудим лісом до роботи.

В лікарні Прип'яті трудилась -

Хвороба ж бо не забарилась... 

Приснився сон... чому - не знаю.

Вже тридцять років пам'ятаю.

Якийсь зв'язок у нас існує.

На жаль, не все людина чує.

За дві неділі до печалі

Бачила інший сон у залі -

Приснився Вітя Кибенок -

На "Яві" мчав, Землі синок.

Його Тетяна обіймала -

Удвох вони на "Яві" мчали.

А я щодуху  доганяла!

"Та поверніться " - їм кричала.

І Віктор "Яву" зупинив,

Тетяну на землі лишив.

Мені він щиро посмішнувся

І в чорний дим щомить метнувся...

Бо за селом, мов чорна хмара,

Дим непросвітній, мов примара.

Не видно в ньому вже нічого.

..І Віктора немає вдома...

Такі мені наснились сни,

Тут чи мовчи, чи говори,

Але якісь тривожні дати ...

Можуть і сни попереджати....

          Наталія Ненюк 29 січня 2017 р.

НЕ СУМУЙ,ЧОРНОБИЛЮ,ЗА МНОЮ...

Не сумуй, Чорнобилю, за мною,

У шибки розбиті не дивись.

Серце не ятри собі журбою,

Повернусь до тебе я колись.

Розкажу тобі де мандрувала,

По яких ходила я світах.

За тобою теж я сумувала,

У думках верталася і в снах.

Розповім тобі як важко жити,

Сироті мені на чужині.

Батьківщину здалеку любити,

Згадувать свої щасливі дні.

Дуже ми змінилися з тобою,

Як приїду можеш не впізнати.

Я пішла від тебе молодою,

В світ широкий доленьки шукати.

Не сумуй,Чорнобилю, коханий,

Навесні мене ти виглядай.

Зустрічай, щасливий день жаданий

Буде неодмінно, так і знай!

                    Т. Семенченко