«Скажи дякую, усім, хто край свій рідний боронить»

 Як ви вже знаєте, в Україні 14 жовтня  святкують одразу декілька свят. Одне з них -  День захисників та захисниць України – свято мужності на честь воїнів, які відважно захищають нашу державу.  Це свято ми відзначаємо саме 14 жовтня, як символ нерозривного зв’язку всіх поколінь захисників України, як пам’ять про тих, хто в різний час захищав нашу землю від ворога і охороняє її зараз, коли в нашій країні йде війна.Саме ці сміливі люди взяли на себе обов'язок берегти наш спокій та дарувати нам можливість спокійно навчатись та працювати. Наша бібліотека вітає усіх військовослужбовців України. Ви наші захисники, опора держави. Ми віддаємо шану героям, які захищали і захищають українську незалежність, щодня ризикуючи життям. Дякуємо вам за те, що ви нас оберігаєте! Цінуємо вас та пам'ятатимемо завжди. Нехай Пресвята Богородиця береже  всіх  нас під своїм Покровом  і  якнайшвидше дарує мир та спокій нашій землі! 

       До свята - День захисника та захисниць України , пропонуємо виставку «Скажи дякую усім, хто край свій рідний боронить ».

Герої ,що першими увійшли в атомне полум’я….

Чорнобильський вітер по-душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде ...

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

Олена Матушек

14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Саме з цього дня в Україні почали відзначати День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію, що сталася 26 квітня 1986 року.Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. Ліквідатори - це люди різних національностей, професій, різного віку, об’єднані спільною трагедією.

Ми низько схиляємо голови перед неоціненними мужністю, героїзмом ліквідаторів, які не думали про нагороди, не ховалися за спинами товаришів, іноді не усвідомлюючи, на яку особисту небезпеку наражалися.

Більше про героїзм цих людей вам допоможе дізнатися наша віртуальна-виставка "Герої ,що першими увійшли в атомне полум’я….".

     Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.
2. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995
3. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.
4. Есаулов О. Мамо, а що це було? - К.: Теза, 2016.
5. Иллеш А. В. Репортаж из Чернобыля. Записки очевидцев. Комментарии. Размышления. -  М.: Мысль, 1988.
6. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989.
7. Ковалевская Л .А. Чернобыльский дневник (1986 -1987) - К.: Рад.письменник, 1990.- 215 с.
8. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.
9. Некляев В. П. Звезда Полынь. - М.: Мол. гвардия, 1991.- 158 с.
10. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.
11. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.
12. Фантом - М.: Мол. гвардия, 1989. - 239 с.
13. Черненко А. Г. Владимир Правик. - М.: Политиздат, 1988.- 143 с.
14. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.= 133 с.
15. Щербак Ю .Н. Чернобыль : Документальное повествование. -М.: Сов. писатель, 1991.- 466 с.
16. Ярошинская А. Чернобыль с нами. - М.: Книга, 1991.- 160 c

Ви з нами, Герої Чорнобиля

В Чорнобиль нас покликала сурма.

Пішли полки в бузковий первоцвіт.

Щоб не настала ядерна зима,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

Хоч знали всі, що далі – небуття,

І може, це останній наш політ,

Та щоб не зникло на Землі життя,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

       Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. 31 рік минуло відтоді, а пам'ять наша зберігає все до найменших подробиць. Число пожежників, військових, і просто добровольців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії, становить понад півмільйона людей, їх називають "тими, хто врятував світ". Це були люди з усіх куточків України.  «Героями, як відомо, не народжуються. Ними стають». Деякі пожежники на дах енергоблоку, незважаючи на смертельну радіацію, виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах небезпеки, яку вивертає атомний реактор, але ніхто поста не залишив і продовжував бій. День трагедії на ЧАЕС змінив долі тисяч людей і забрав велику кількість життів.

    Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.

     Дякуюємо кожному, хто рятував Україну та весь світ від ядерної трагедії. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.

     З  учнями 6 -х класів 54 школи відбувся урок- мужності .Звучали вірші , переглянули презентацію"На Чорнобіль журавлі  летіли", завідуюча бібліотекою Наталія Володимирівна безпосередній свідок тих подій  поділилася своїми  спогадами та враженнями від пережитого. Ознайомилися з виствкою- вшануванням   "Ви з нами, Герої Чорнобиля".

                               Виставка-вшанування "Ви з нами, Герої Чорнобиля"

За Україну, за долю, за честь і волю

   14 жовтня в Україні з давніх давен вважається особливим днем. Саме в свято Покрова Пресвятої Богородиці українці славлять своїх захисників. Вітаємо зі святом вас, дорогі наші захисники України! Щиро бажаємо  всім захисникам нашої держави мирного неба над головою, богатирського здоров’я та незламної волі, здійснення всіх мрій і побажань! Слава Україні! Героям Слава! 
    З нагоди святкування Дня захисника України наша бібліотека підготувала виставку-вшанування "За Україну, за долю, за честь і волю".

Герої, які змінили хід історії

      Захисники нашої Вітчизни,які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Їх назвали Небесною Сотнею. Вони полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі. Найстаршому з них було 83 роки, наймолодшому – лише 17.

      В пам’ять про полеглих за майбутнє України розгорнута книжкова виставка в нашій бібліотеці "Герої, які змінили хід історії".

     Запрошуємо всіх небайдужих завітати до нашої бібліотеки і переглянути виставку.

       Майдан ридав

Майдан ридав. А сотня в небо йшла,

Один за одним, наче янголята.

Тут, на землі прощались матері,

А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,

Земля змішалась з кров’ю і сльозами.

Ридали всі і рідні і чужі,

І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась.

Хоч небо поливало їх сльозами.

Лиш ангел колискову їм співав

На тій дорозі, що веде до Мами.

Летіли тихо, хоч майдан рида.

Як ті пташки летіли в небо раннє.

Востаннє хтось дитину цілував,

І сам не вірив. Що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болить,

Жовто-блакитний стяг покрив їх      тіло.

Один за одним шикувались в ряд,

Героїв сотня в небо полетіла.

                                 Яценко Світлана

Свистіли кулі над Афганом

Пам'ять! Гірка пам'ять війни!

Вона ніколи не згасне.

Пам'ять! Що ти залишила?

Знову пам'ять ожива вогнем пекучих ран. 
   Ніколи не забути нам тебе, Афганістан!

                                                                                                                                                   

Афганістан… Близько 4 тисяч молодих хлопців-українців загинуло на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще багато залишилось у полоні або пропали безвісти.Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові факти, все переоцінюючи, істина залишається  одна - незмінно житиме пам’ять про Афганістан.

Сьогодні на зустріч з учнями 9-б класу школи № 54 завітав старшина роти десантно-штурмового батальйону Віктор Володимирович Пустовий . Він поділився своїми спогадами, розповів про те, що це була за війна, яким чином на ній опинились українські вояки та про товаришів, з якими залишились друзями на все життя. Віктор Володимирович талановитий музикант, тому на цій зустрічі лунало багато пісень про Афганістан, Батьківщину та про друзів, які залишились назавжди в тій страшній війні.

А біль Афганістану в душі чомусь не замовкає

 Афганістан… Уже багато років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої  країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.   За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.15 лютого 1989 року останній солдат залишив афганську землю.Молоді люди йшли туди не за орденами,а свято вірячи,  що виконують свій інтернаціональний обов’язок. Афганська війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.
    Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитись з виставкою-вшанування "А біль Афганістану в душі чомусь не замовкає", яка представлена в нашій бібліотеці.

                      Рекомендуємо літературу, яка є у фондах нашої бібліотеки:

1. Алексиевич С.А.  Цинковые мальчики: Докумен. проза.- М.: Мол.гвардия, 1990.-172 с.
2. .Афганский ветер. - К.: Музична Украина, 1989.
3. Бочаров Г.Н.  Подвиг Николая Чепика. - М.: Мол. гвардия, 1986. - 205 с.
4. Дмитренко А.М. Аист. - К.: Дныпро,1988. - 557 с.
5. Ляховский А.А., Забордин В.М. Тайны афганской войны . М.: Планета, 1991. - 373 с.
6. Никто не создан для войны. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 252 с.

Героїзм та мужність ліквідаторів ЧАЕС

  Нам поле люте миром перебути,

    Нам поховати зло в бетон і бронь.

 І - не забути! - Доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

14 грудня в Україні традиційно проводиться День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров'я змогли здолати страшну трагедію що сталася 26 квітня 1986 року. Ця пам'ятна дата була затверджена указом президента України 10 листопада 2006 року.Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора».

Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей день пам'яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції.  

На долю ліквідаторів випала місія ліквідувати наслідки аварії, виправити помилки, скоєні іншими, заради життя не тільки своїх рідних і близьких, але й усього людства, приносячи на вівтар «мирного стану» своє здоров’я  і, на жаль, життя.

Серед усіх трагедій, яке пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців.

Ця біда торкнулася сотень тисяч українців - ліквідаторів, переселенців, дітей та дорослих. Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо з жахом згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. На жаль, багато  кого  з ліквідаторів вже давно немає.  Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто врятував нас від ще більшого лиха.  Ще раз всім ліквідаторам щира подяка і шана!
  Запрошуємо всіх небайдужих завітати до нашої бібліотеки та ознайомитись з виставкою-вшануванням  "Героїзм та мужнвсть ліквідаторів ЧАЕС".

         

З

В Чорнобиль нас покликала сурма.

Пішли полки в бузковий первоцвіт.
Щоб не настала ядерна зима,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

Хоч знали всі, що далі – небуття,

І може, це останній наш політ,

Та щоб не зникло на Землі життя,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

         Чорнобиль

Чорнобиль . Вибух. Сталася біда.

Вночі, як факел небо запалало.

Горів реактор, плавилась під ним земля,

Знаряддя захисту для всіх не вистачало.

Здавалося трагедії нема кінця…

Весь світ закляк й тікали звідти люди.

А він у бій пішов - ціною у життя

Здолавши радіації Бермуди.

Герой – пожежник й пекло на землі

З якого лізе радіації примара.

Міста і села потонули в тьмі,

І їх поглинула радіаційна хмара.

Тримались хлопці мужньо за життя.

Земля покликала і всі на захист стали.

Сміливо захистили не одне дитя,

Ціною, яку нікому не жадали.

Присяга й вірність виграли двобій,

Бо совість відступити їм не дозволяла.

І всі боролися за рідний край святий,

Який аварія безжально руйнувала.

Ми будемо їх пам'ятати всіх -

Героїв, що життя за нас віддали.

Щоб в Україні чувсь дитячий сміх

І хмари з стронцію в повітрі не літали.

Роки пройшли, а серце все болить

За край зелений, що розіп'яли люди.

І місто Прип’ять в полині стоїть

Й дроти колючі вп’ялися у груди .

               Антоніна Давиденко

    Книги про Чорнобильську катастрофу, які можна знайти у фондах нашої бібліотеки:

1. Вірина Л .А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К.: Молодь, 1989.-192 с.

2. Гуцало Є. Діти Чорнобиля. -К.: "Соняшник",1995

3. Даен Л .А. Чорнобиль - трава гірка: Док. повість.- К.: Веселка, 1988.- 176 с.

4. Иллеш А. В. Репортаж из Чернобыля. Записки очевидцев. Комментарии. Размышления. -  М.: Мысль, 1988

5. Йовенко С .А. Віч-на-віч. - К.: Рад. письменник,1989

6. Ковалевская Л .А. Чернобыльский дневник (1986 -1987) - К.: Рад.письменник, 1990.- 215 с.

7. Мужність і біль Чорнобиля. Повість - хроніка. Поеми. Вірші. - К.: Молодь, 1988.- 144 с.

8. Некляев В. П. Звезда Полынь. - М.: Мол. гвардия, 1991.- 158 с.

9. Романенко І .І. Я з - під Чорнобиля : Поезії. - К.: Спалах ЛТД, 1992. -78 с.

10. Ступак В. Мовчазний крик. - К.: РВЦ "Орбіта", 1993. -130 с.

11. Фантом - М.: Мол. гвардия, 1989. - 239 с.

12. Черненко А. Г. Владимир Правик. - М.: Политиздат, 1988.- 143 с.

13. Шовкошитний В. Ф. Фантомний біль : Поезії. -К.: Укр. письменник, 1994.= 133 с.

14. Щербак Ю .Н. Чернобыль : Документальное повествование. -М.: Сов. писатель, 1991.- 466 с с.

15. Есаулов О. Город, котрого нет. – В.: Видавництво «Тезис», 2013.

16. Ярошинская А. Чернобыль с нами. - М.: Книга, 1991.- 160 с.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу..

         

             Майдан - столиця нашої країни.

                 Тут пульс і нерв. Тут серце завмирає.

            Небесна Сотня в небо відлітає.

                 Бруківка - зброя. Барикади, люди,

              піднесення і виступи повсюди.

           Палає бочка, шини і коктейлі,

                 Тріпоче прапор на високій стеллі

                      Тут наш народ історію писав,           

             Пройдисвіта із трону виганяв.

            Тут мріяли, дружили і кохали,

                         Тут до останнього, на смерть стояли.

                   Майдан Великий. Тисячі майданів

                     проти зневаги, проти злих тиранів.

               За правду, за народ, і за людину,

             За нашу незалежну Україну!

                               Г.П.

В пам’ять про полеглих за майбутнє України у нашій бібліотеці  представлена виставка-вшанування  «Душу й тіло ми положим за нашу свободу...». Вічна пам’ять героям! Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Вони полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі. Найстаршому з них було 83 роки най-молодшому - лише 17.

Запрошуємо всіх небайдужих завітати до нашої бібліотеки та ознайомитись з виставкою- вшануванням  «Душу й тіло ми положим за нашу свободу...».

Пам'яті подій на Майдані присвячується

Не заплющуй очі

Не заплющуй очі ні на мить,

Як згадаєш, серденько болить.

То був просто повний жахів сон,

Що в обійми взяв мов у полон.

Не заплющуй очі: тут палають шини,

Ллється кров із ран у Батьківщини.

Небо вкрив густий і чорний дим,

Не один тут згинув молодим.

Не заплющуй очі: кров тут ллється,

Ворог руки потирає і сміється.

"Беркут" у беззбройних тут стріляє,

Снайпер подих й серце зупиняє.

Не заплющуй очі: скрізь намети,

Тут мороз лютує й водомети.

Крига тут на віях замерзає,

Як згадаєш- серце болем крає.

Не заплющуй очі: страшно спати,

Бачиш, як вдова ридає й мати.

Сивину їх вкрила чорна хустка,

Назавжди в їх хаті біль і пустка.

Не заплющуй очі: ти війну побачиш.

Зойкуєш, здригаєшся і плачеш.

Розпинають знов і знов без впину,

Бідну і стражденну Україну.

 Т. Семенченко