«Афганістан. Історія та пам’ять»

     15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Будь-яка війна - це катастрофа для людства,  страждання, сльози, біль... Таким болем для багатьох став Афганістан. 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат. Під час бойових дій тисячі наших співвітчизників загинули: від ран, контузій, травм, хвороб, пропали безвісти. 

       До уваги відвідувачів організована книжкова виставка- пам’ять «Афганістан. Історія та пам’ять» , на якій представлена література, яка висвітлює згадані події.

                           Рекомендуємо літературу, яка є у фондах нашої бібліотеки:

1. Алексиевич С.А.  Цинковые мальчики: Докумен. проза.- М.: Мол.гвардия, 1990.-172 с.
2. Афганский ветер. - К.: Музична Украина, 1989.
3. Бочаров Г.Н.  Подвиг Николая Чепика. - М.: Мол. гвардия, 1986. - 205 с.
4. Дмитренко А.М. Аист. - К.: Дніпро,1988. - 557 с.
5. Ляховский А.А., Забордин В.М. Тайны афганской войны . М.: Планета, 1991. - 373 с.
6. Никто не создан для войны. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 252 

«Афганістан – пам’ять і вічний смуток»

     15 лютого – день вшанування учасників бойових дій на території інших держав.  Крім того, в цей день у 1989 році, після десятирічної війни, було завершено виведення військ з Афганістану. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.  Близько 4 тисяч молодих хлопців - українців загинуло на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, а ще багато людей залишились у полоні або пропали безвісти. Афганістан… У нашій свідомості це слово стало синонімом справжнього людського лиха, справжнього пекла. Афганська війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, понівечила долі. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить і досі. Однак Афганська війна – це не тільки трагедія. Це ще доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту, а також – застереження на майбутнє.

      Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитись з книжковою виставкою «Афганістан – пам’ять і вічний смуток», на якій представлена література, яка висвітлює згадані події, 

                            Рекомендуємо літературу, яка є у фондах нашої бібліотеки:

1. Алексиевич С.А.  Цинковые мальчики: Докумен. проза.- М.: Мол.гвардия, 1990.-172 с.
2. Афганский ветер. - К.: Музична Украина, 1989.
3. Бочаров Г.Н.  Подвиг Николая Чепика. - М.: Мол. гвардия, 1986. - 205 с.
4. Дмитренко А.М. Аист. - К.: Дніпро,1988. - 557 с.
5. Ляховский А.А., Забордин В.М. Тайны афганской войны . М.: Планета, 1991. - 373 с.
6. Никто не создан для войны. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 252 с.

Свистіли кулі над Афганом

Пам'ять! Гірка пам'ять війни!

Вона ніколи не згасне.

Пам'ять! Що ти залишила?

Знову пам'ять ожива вогнем пекучих ран. 
   Ніколи не забути нам тебе, Афганістан!

                                                                                                                                                   

Афганістан… Близько 4 тисяч молодих хлопців-українців загинуло на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще багато залишилось у полоні або пропали безвісти.Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові факти, все переоцінюючи, істина залишається  одна - незмінно житиме пам’ять про Афганістан.

Сьогодні на зустріч з учнями 9-б класу школи № 54 завітав старшина роти десантно-штурмового батальйону Віктор Володимирович Пустовий . Він поділився своїми спогадами, розповів про те, що це була за війна, яким чином на ній опинились українські вояки та про товаришів, з якими залишились друзями на все життя. Віктор Володимирович талановитий музикант, тому на цій зустрічі лунало багато пісень про Афганістан, Батьківщину та про друзів, які залишились назавжди в тій страшній війні.

А біль Афганістану в душі чомусь не замовкає

 Афганістан… Уже багато років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої  країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.   За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.15 лютого 1989 року останній солдат залишив афганську землю.Молоді люди йшли туди не за орденами,а свято вірячи,  що виконують свій інтернаціональний обов’язок. Афганська війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.
    Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитись з виставкою-вшанування "А біль Афганістану в душі чомусь не замовкає", яка представлена в нашій бібліотеці.

                      Рекомендуємо літературу, яка є у фондах нашої бібліотеки:

1. Алексиевич С.А.  Цинковые мальчики: Докумен. проза.- М.: Мол.гвардия, 1990.-172 с.
2. .Афганский ветер. - К.: Музична Украина, 1989.
3. Бочаров Г.Н.  Подвиг Николая Чепика. - М.: Мол. гвардия, 1986. - 205 с.
4. Дмитренко А.М. Аист. - К.: Дныпро,1988. - 557 с.
5. Ляховский А.А., Забордин В.М. Тайны афганской войны . М.: Планета, 1991. - 373 с.
6. Никто не создан для войны. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 252 с.

Афганістан болить в моїй душі

15 лютого 27 - річниця виведення війск з Афганістану. Своїми спогадами про афганську війну  поділився старшина роти десантно-штурмового батальйону Віктор Володимирович Пустовий. Він розповів учням 7-го класу 54 школи про те, як потрапив до Афганістану, про запеклі бої, які майже невщухали, про втрату своїх побратимів. Навіть через стільки років йому важко було стримувати сльози.  Учні підготували літературну композицію, яка зі щемом у серці і сумом в душі  лунала в тиші читального залу. Присутні переглянули  відеопрезентацію про ту далеку війну, вшанували пам’ять загиблих побратимів хвилиною мовчання.На прохання дітей Віктор Володимирович заспівав декілька пісень під супровід гитари. Також була представлена книжкова виставка "  І знову мені Афган наснився".

Відлуння афганських гір

Афганістан. Чорним тавром в наш лексикон впеклося це слово. Для тисяч українських родин воно назавжди стало грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя. Афганська війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення, щоб засвоїти її уроки - політичні й військові. Тому нехай пам'ять пророкує: що було? як було? і чи правильно було?

"Відлуння Афганських гір" - тематична виставка в нашій бібліотеці, яка розповість про мужність воїнів, вірність солдатській дружбі, взаємовиручку та взаємодопомогу, про чужу і жорстоку війну, яка підступно забрала тисячі життів синів України.