День сонця

Сонце

 З неба дивиться сонце

Мільйони років.

Ллє на землю сонце

І тепло і світло.

Але посвітить сонце

І йде геть,

А живе серце

Гріє день і ніч.

Значить, серце краще

                                               Сонця самого.

                                                      Ніякі хмари

                                                     Не затьмарять його!

                                                                        Д. Гуліа 

     Свято «День сонця» щорічно відзначається в світі 3 травня. Сонце є найближчою до Землі зіркою, всі решта розташовані на більшій відстані від нашої планети.
    Сонце є для нашої планети найпотужнішим джерелом космічної енергії. Воно дає нам світло і тепло, які необхідні не тільки людям, але також рослинам і тваринам. Потрібно відзначити, що без сонця у нас не було б повітря і води. Адже тоді повітря перетворилося б в рідкий азотний океан, всі води б замерзли, а суша обледеніла. Наша планета виникла близько сонця і життя на ній зародилася теж багато в чому завдяки йому. 

   Європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії (МОСЕ) в 1994 році вирішило створити це свято. Це було зроблено з метою привернення уваги суспільства до можливостей використання поновлюваних джерел енергії.

             Цікаві факти про Сонце:

• Температура поверхні Сонця може досягати рівня 6 000° С  (при такій температурі будь-який метал або камінь перетворюється на газ, тому Сонце є газовою кулею).
•  Вважають, що Сонце жовтого або помаранчевого кольору, але насправді, воно біле. Жовті тони Сонцю дає феномен під назвою «атмосферне розсіювання».
• Сонце обертається довкола центру нашої галактики, Чумацького Шляху, роблячи повний оберт кожні 225-250 мільйонів років.
•  Світло проходить середню відстань від Землі до Сонця (150 млн км) за 8 хв. Для порівняння: наступна найближча до нас зірка Проксима  Центавра знаходиться на відстані 4 світлових років.
• Сонце має діаметр майже 1 392 000 км (приблизно у 109 разів більше діаметру Землі). Маса Сонця складає 98% маси нашої Сонячнoї системи.
• Якби Сонце було розміром із м'яч для футболу, Юпітер був би розміром як м'яч для гольфу, а Земля була б розміром з горошину.
•  Між 1640 i 1700 роками на Сонці не було плям. Цей період, який називається мінімумом Маундера, збігся з «малим льодовиковим періодом» - загальним похолоданням на Землі, коли річки, які ніколи не замерзали, покрилися льодом, а сніг лежав цілий рік на всіх широтах. Зараз Сонце знаходиться на піку своєї активності.
•  Сила тяжіння на поверхні Сонця в 28 разів більше ніж на Землі. Людина з вагою 60 кг на Землі, буде важити 1680 кг на Сонці.
• Мінімальна кількість затемнень на рік - два. Сонячні затемнення в одній i тій самій місцевості спостерігаються рідко, оскільки їх видно лише у вузькій смузі тіні Місяця. Повне сонячне затемнення спостерігається в середньому 1 раз у 200-300 років. 

Весняна мелодія

Гріє землю сонечко,

Ніжно примовляє:

- Прокидайтесь, квіточки,

День весну стрічає!

Просинайся, річечко,

Посміхнись, струмочку,
  Затанцюй нам гопака

 Дощику – дзвіночку!
 Розливайся радісна  
По землі, проміння!
                                                  Хай же радує людей
                                                  Весняне цвітіння!
                                                             Наталя Гуркіна

Розпустило коси сонце

Розпустило коси сонце,

Загляда до всіх в віконце:

Хто ще щічки не помив?

Хто зарядку не робив?

Хто не слухається маму?

Хто не склав свою піжаму?

Хто в цю пору іще спить?!
Будем сплюшку цю будить!

                                            

Джерело :http://cikavo.net/fakti-pro-sonce/

Святе Різдво мов казка настає

Щедрий вечір!  Добрий вечір!

На щастя, на здоров'я,

Но Новий рік!

До нас завітали наші постійні читачі, щоб привітати нас зі святом Меланки та Старим новим роком. 

Відкриваємо класику

Класика вічна і завжди модна. Доказом цього є оповідання "Магія дружби", авторами якого є Гнатко Орислава-Каміла та Лілія Профатило, читачки нашої бібліотеки. Дівчата написали його, прочитавши оповідання Джека Лондона "Біле ікло".

МАГІЯ ДРУЖБИ

Далеко в Африці біля озера Чад, що розташоване на краю пустелі Сахари, мешкала самотня левиця. З нею ніхто не товаришував, бо усі звірі її боялися. Левицю звали Лосі. Але місцеві тварини називали її  Хижі. Це означало, що вона не оминала можливості пополювати. Проте, останнім часом Лосі засумувала, тому  що їй набридло, що її ніхто не любив.
Одного разу, підслухавши розмову мисливців, Лосі дізналася, що існує магія, завдяки якій людина чи звір стають несамотніми. Левиця зацікавилася цим, бо дуже хотіла знайти собі друзів.

Якось Лосі, відпочиваючи на високому пагорбі, побачила безсилу людину, яка заблукала. Як тільки чоловік виліз на пагорб і побачив левицю, одразу відсахнувся. Побачивши це,хижачка приготувалася до нападу, але схаменулася. Вона повільно присіла і сказала:

- Не бійся! Я на тебе не нападу. В мене немає настрою для полювання. Я така самотня і дуже сумую через це.

- Ти також самотня? - здивувався чоловік.

Левиця засмучено кивнула головою і додала:

- Я просто мрію про друга! Я чула про магію, що робить людину чи звіра не самотніми. Ти чув щось про неї?

- Так, звичайно. Кажуть, що в Ефіопському нагір’ї мешкає мудрець, який наділяє людей цією магією, - прошепотів чоловік, - до речі, мене звати Нойсом.

-То чого ж ми чекаємо? Скоріш вирушаємо! - вигукнула Лосі.

Нойс не став заперечувати. І вони вирушили в дорогу.

Лосі й Нойсу здавалося, що йшли вони цілу вічність, хоча насправді пройшов лише день. Вже стемніло і вони вирішили зупинитися під незнайомим їм деревом. Ніч пройшла тихо й спокійно. Ще до сходу сонця друзі прокинулися і знову вирушили у дорогу. День, що настав, був таємничим і загадковим. Незабаром чоловік з левицею побачили міст, у якому всюди світилися дірки. Лосі пішла першою. Вона вправно і обережно перестрибнула всі дірки. Але Нойсові так легко пройти не вдалося. Перед самим берегом він провалився у найбільшу дірку, яку він не зміг перестрибнути.

- Лосі, рятуй! - закричав чоловік перед тим, як зануритися у воду.

Почувши голос свого друга, левиця різко обернулася, а тоді, не вагаючись, стрибнула у воду. Лосі успішно витягла безсилого чоловіка на берег і підштовхнула його у затінок під дерево. Сама ж левиця вирішила піти на полювання, але успішного полювання не вийшло: відійшовши на кілька кроків, вона потрапила у капкан. Із болю Лосі розпачливо закричала. Від цього крику Нойс отямився й одразу ж кинувся на її виручку. Побачивши, що сталось, він розкрив капкан і  звільнив левицю. У Лосі дуже боліла лапа і Нойс дістав з торбинки (яку тварина тільки-но помітила) ліки. З’ясувалося, що він  ветеринар. Тому  швидко й безболісно вилікував тварину. Через кілька годин, відпочивши, Нойс і Лосі далі вирушили у дорогу. Нагір’я було вже зовсім недалеко, вони вже й бачили його. Ще трохи пройшовши, друзі почали підніматися на гору.

- І де ж нам його шукати? - запитав чоловік, коли вони вже були на вершині. Раптом левиця скрикнула:

- Поглянь, там печера!

Нойс і Лосі зайшли всередину - спиною до них стояв якийсь старий дідок.

- Це ви той мудрець, що робить людину і звіра  несамотніми? - запитав Нойс. Дідок обернувся до них і промовив:

- Так, це я.

- Чи не могли б ви поділитися магією? - запитала Лосі.

- А навіщо  вам магія ? Ви ж її уже маєте, - загадково відповів мудрець.

Нойс і Лосі все зрозуміли. А ви?