четвер, 5 листопада 2015 р.

Хто поліг за Дніпро - житиме в пам'яті вічно

Наперододні святкування 72-річчя визволення Києва від нацистських загарбників до нашої бібліотеки на годину слави "Хто поліг за Дніпро - житиме в пам'яті вічно" завітав ветеран Другої Світової війни, син полка Філоненко Петро Олексійович та учні 52 школи 7 та 11 класів. Петро Олексійович розповів учням як в одинадцять років втік з домуі, опинився на війні, став сином полка. Протягом війни сім разів тікав з німецького полону, два рази був заживо похоронений. У свої 13 років повторив подвиг Олександра Матросова і дивом залишився живим. Мав безліч поранень, досі носить осколок біля серця. На зустріч з дітьми ветеран прийшов з власною книжкою спогадів про війну "Война глазами юного солдата", яку пообіцяв написати Констянтину Симонову, і яку писав майже все життя .Книга є і в нашій бібліотеці. Петро Олексійович вже не в перший раз приходить  до нашої бібліотеки. Після війни доля склалася зовсім по іншому: працював в радянській міліції, співав в оперному театрі, знімався в художніх та документальних фільмах. Учні ще довго не  відпускали Петра Олексійовича, задавали багато запитань. Розповідь ветерана не залишила байдужим жодного з присутніх на зустрічі. Але найголовніше, що наша зустріч змусила задуматись учнів про те, що найголовнішою цінністю для кожної людини є можливість жити і працювати під мирним небом і ніколи не втрачати своїх рідних та близьких під кулями та снарядами.

вівторок, 3 листопада 2015 р.

Слово наше рідне, слово українське!

Люби свою мову. 
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань!
Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!
               Надія Красоткіна
Рідна мова моя, поетична, пісенна,
 Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я.
 Як народу душа: щира, добра, натхненна,
 Ти найкраща у світі, бо рідна, моя! 
 Українські пісні ніжно мама співала,
 Коли ще в сповитку були діти малі.
 Українською мовою благословляла,
 Як розходились ми на дороги земні. 
 Скільки в мові тепла і палкого кохання!
 Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
 Та іскристої радості і шанування,
 Що, хоч просто говориш — виходять вірші! 
 То струмочком дзвенить, то сміється й співає,
 То іскринками гумору враз спалахне.
 Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
 Мово рідна моя, ти як сонце ясне! 
 Бо слова твої серце уміють зігріти,
 Приголубити, втішити можеш одна.
 Мово рідна, ну як нам тебе не любити!
 Ти весела і ніжна, неначе весна!
Мово, веселим струмочком біжи
Та об'єднай всі джерельця малі.
Про Україну усім розкажи —
Дивний, чарівний куточок землі. 
Мово, струмочки в ріку об'єднай,
Дужим потоком течи серед квіт.
І на Землі зазвучи, заспівай,
Щоб прислухався до тебе весь світ! 
Я із калини сопілку зроблю,
Щоб розбудити ранкову зорю.
Мову свою я всім серцем люблю,
Нею співаю і говорю. 
Мовою рідною славлю я день,
Працю і хліб, що лежить на столі.
Скільки звучить українських пісень
В різних куточках святої землі! 
Мово прекрасна моя, не мовчи,
Не загубись поміж іншими ти,
А соловейком весною звучи.
Сміло, крилато у світі лети! 
Сил набирайся і гордо злітай,
Благословляю тебе на політ!
Мово чарівна, звучи і співай,
Щоб прислухався до тебе весь світ! 
Надія Красоткіна
Ти знаєш, мови кращої нема, ніж українська мова.
Прислухайся до звуків. Ти подих затаїв? -
Це ж музика, це переливи шелесту гаїв,
Цвірінькання  пташок, дзвіночок лагідного слова,
Тож мови кращої нема, як українська мова.

Ліна КОСТЕНКО
 

понеділок, 2 листопада 2015 р.

Золота красуня – чарівниця осінь

               Чаклунка

                 Осінь фарби готувала.
                 Змішувала, чаклувала.
                 Потім все розфарбувала,
                 Придивіться, все довкола,
                 Стало різнокольоровим.
                                  Н.Замрія
                  
                                                                ОСІНЬ                                                          
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
 Різні барви нам дарує
                     І дивує нас вона.                            
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
   Розмаїттям кольоровим
  Прикрашає осінь край!
              Н.Замрія

ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
            О. Війтик-Ющук