вівторок, 11 січня 2022 р.

Чарівне слово "Дякую"

   11 січня, весь світ святкує найввічливіший день року- день слова "дякую". Ми кожного дня говоримо один одному "дякую", тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця.

А ви знаєте, що ..?

  • Вперше слово "дякую" згадується у словнику-розмовнику, виданому в Парижі в 1586 році.  У побуті воно стало застосовуватися лише в 20 столітті. 
  • За словами психологів, слова подяки можу покращити самопочуття, фізичне здоров’я і поліпшити настрій.  Слово "дякую", як вважають психологи, володіє магічними властивостями, воно може заспокоїти і зігріти своєю теплотою.
  • Дякуючи, потрібно дивитися людині в очі. Вимовляти їх потрібно обов’язково з щирим і добрим посилом.
  • Не можна дякувати людям у стані роздратування – це нікому не принесе радість.
  • В українській мові сьогодні вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження. Більш прозорим є походження і значення слова "спасибі". "Спасибі" – стале скорочення від фрази «Спаси Бог».
  • В Японії подяку висловлюють поклоном. А в Китаї існує спеціальний жест вираження вдячності – постукування по столу двома пальцями правої руки.
  • В Індії подяку прийнято виражати не словами, а посмішкою.
  • З великих міст світу самим ввічливим вважається Нью-Йорк – "дякую" тут найчастіше вимовляють. Найменш ввічливим вважається Мумбаї в Індії.

      У цей чудовий день давайте подякуємо всім, хто проявляв до нас теплоту, турботу та добро. Всім, хто дарував нам посмішку, навіть коли нам було сумно та тяжко на душі. А колектив нашої бібліотеки дякує всім хто відвідує бібліотеку. Ми раді всім вам - ДЯКУЄМО!"

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому
За тих лісів просвітлений  
Едем

 і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

            Ліна Костенко

Немає коментарів:

Дописати коментар